Споживчий кредит

Контрольная работа

ВСТУП

споживчий кредитування правовий банківський

Споживчий кредит займає важливе місце у соціально-економічному розвитку більшості країн. Його роль значно зростає в Україні в сучасних умовах, у тому числі, під впливом фінансової глобалізації та макроекономічної ситуації. Значне зростання споживчого кредиту в Україні стало важливим чинником розвитку банківської системи й економіки в цілому. Значну роль у задоволенні виникаючих потреб населення, підвищенні його життєвого рівня, забезпеченні соціально-економічного розвитку країни відіграє така форма кредиту, як споживчий кредит, що надається населенню для задоволення різноманітних споживчих потреб.

Проте надто прискорене і недостатньо контрольоване зростання споживчого кредиту загострило проблему можливого кредитного ризику, що в свою чергу веде до псування якості кредитних портфелів банків. Тому важливо проаналізувати сучасний стан споживчого кредитування, виокремити проблеми, які заважають розвитку та знайти шляхи вирішення цих проблем для розвитку даного виду кредитування в перспективі. У зв’язку з цим обрана тема є актуальною та є доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Обєктом дослідження є діяльність банків у сфері споживчого кредитування населення в Україні в сучасних умовах.

Предмет дослідження — економічні відносини, що виникають у процесі кредитування споживчих витрат населення.

У роботі було застосовано низку загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, а саме: абстрактно-логічний — для аналізу наукової літератури, теоретичного узагальнення, формування висновків щодо сутності споживчого кредиту, його впливу на соціально-економічну сферу; декомпозиції — для розкриття мети дослідження і постановки завдань; виявлення чинників на ефективність операцій з надання споживчих кредитів банками; аналізу та синтезу, статистично-економічний — для оцінки ринку споживчих кредитів в Україні, системного підходу — для обґрунтування висновків і пропозицій щодо вдосконалення операцій з надання споживчих кредитів у банках, підвищення їх ефективності і зниження ризиковості та інші методи.

Мета роботи полягає в є поглиблення теоретико-методичних засад функціонування споживчого кредиту та розробка практичних рекомендацій його розвитку в сучасних умовах.

18 стр., 8851 слов

Перспективи розвитку нових напрямків туризму в Україні

... туризму; ) розглянути загальне поняття про туризм; охарактеризувати історію розвитку туризму на Україні; дослідити основи класифікації в туризмі; розглянути соціальний туризм; дослідити молодіжний і дитячий туризм; охарактеризувати сільський (зелений) туризм; розглянути перспективи розвитку нових напрямків туризму в Україні. ...

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

1) поглибити дослідження категорії «кредит», уточнити його сутність, функції і принципи кредитування;

2) вивчити особливості споживчого кредиту й теоретичні аспекти споживання;

3) узагальнити підходи щодо класифікації споживчих кредитів;

4) оцінити зв’язок розвитку споживчого кредиту в Україні з основними макроекономічними показниками і визначити його роль в економіці;

5) проаналізувати основні тенденції розвитку споживчого кредиту в Україні з урахуванням впливу фінансової глобалізації та макроекономічної ситуації;

6) дослідити особливості кредитування населення небанківськими фінансово-кредитними установами;

7) проаналізувати сучасний стан банківського споживчого кредиту в Україні та визначити проблеми його розвитку;

8) визначити перспективні напрямки розвитку споживчого кредиту в Україні й обґрунтувати заходи щодо вдосконалення споживчого кредитування в банках;

9) надати пропозиції щодо зменшення можливості виникнення кредитного ризику.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України, що знайшло своє відображення у Законах України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р, № 2121-ІІІ (зі змінами та доповненнями), «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 р. №1734-VІІІ, «Про захист прав споживачів» та іншими джерелами.

Інформаційною базою дослідження є дані Національного банку України, Нацкомфінпослуг та інших статистичних джерел.

Теоретичною основою роботи є наукові праці вітчизняних і закордонних вчених та фахівців з питань розвитку споживчого кредитування. На вирішення цього питання спрямовані дослідження Я. Чайковський, В. Вовк, Ю. Вітка, О. Шинкаренко, О. Яременко, М.Алексеєнко, О.Євтух, Б.Івасів, В.Лагутін, А.Мороз, М.Савлук, Р.Тиркало та науковці зарубіжних країн: А.Казимагомедов, О.Лаврушин, Є.Жуков, Г.Панова та інші.

Впровадження пропозицій і рекомендацій, наданих у роботі, дозволить удосконалити систему ризик-менеджменту, знизити кредитні ризики в банківській установі, покращити якість кредитного портфелю банку. Це надасть можливість стабільно розвиватися споживчому кредитуванні в перспективі.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ

1.1 Споживчий кредит: сутність, форми та місце в системі кредитних відносин держави

Кредит є важливою складовою сучасної економіки. Форми, функції і роль кредиту визначаються економічним устроєм суспільства. Наприклад, так як у докапіталістичних економічних умовах в основі кредитних відносин лежав лихварський капітал, то в капіталістичних умовах ці відносини перейшли у форму руху позичкового капіталу.

У кредитні відносини вступають як виробничі і торгові підприємства, так кредитно-фінансові інститути, державні органи і населення.

Важливе місце у дослідженні кредитних відносин займає питання про сутність кредиту. Так, у Положенні НБУ «Про кредитування» від 28.09.1995 р. [ ] відзначається: «Кредит — позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання».

9 стр., 4413 слов

Стан та перспективи розвитку кредитних спілок в Україні

... кредитної угоди виступають кредитна спілка як кредитор і член спілки як позичальник. Елементи кредитування присутні у ... дослідження питань сучасного стану та подальшого розвитку кредитних спілок. 1. Основи діяльності та функціонування кредитних спілок в Україні На сьогодні, в Україні ... кредити, що передбачають триваліший термін кредитування та більші суми кредиту, займають загалом 24%, кредити ...

Важливе місце у задоволенні виникаючих потреб населення й у підвищенні його життєвого рівня, займає споживчий кредит.

На наш погляд, при визначенні сутності споживчого кредиту необхідно виходити з наступних основних положень:

По-перше, споживчий кредит виступає однією з форм кредиту. Тому його визначення має включати всі необхідні загальні для форм кредиту як економічної категорії характеристики.

По-друге, у визначенні споживчого кредиту повинна чітко відображатися структура кредиту. Структура є тим, що залишається стійким і незмінним у кредиті і включає його суб’єкти в особах кредитора і позичальника, а також об’єкт передачі — позичену вартість. Тому визначення сутності споживчого кредиту повинне містити усі типи кредиторів і позичальників, які є сторонами у цьому кредиті, а також усі форми позиченої вартості.

По-третє, пізнання сутності споживчого кредиту припускає розкриття його основи, що представляє собою найбільш глибоку частину сутності споживчого кредиту, те, чим вона визначається і чим вона виділяється як форма економічної категорії «кредит». Основа споживчого кредиту знаходить своє відображення через цільову спрямованість кредиту. Адже сама назва «споживчий» походить від слів «споживання», «споживач», тобто даний кредит спрямований на особисте споживання.

Споживчий кредит відбиває відносини між кредитором і позичальником з приводу кредитування кінцевого споживання і є засобом задоволення споживчих потреб населення (Рис. 1.1.).

Споживчий кредит прискорює процес отримання певних благ (товарів, послуг, нерухомості), які фізичні особи могли б отримати у майбутньому за умови накопичення певної суми грошових коштів. Надання кредиту населенню збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує життєвий рівень. В той же час це прискорює реалізацію товарів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

Рис. 1.1. Підходи до сутності споживчого кредиту

Підходи науковців до визначення поняття «споживчий кредит» визначенні в табл. 1.1.

Таблиця 1.1 Визначення поняття «споживчий кредит»

Автори

Визначення

М.І. Савлук [13, с. 412]

надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі.

О.П. Бондар [17, с. 5]

надання державою, підприємствами, кредитними інститутами і окремими громадянами позичкової вартості (у грошовій, товарній і натуральній формі) населенню для використання її на споживчі потреби на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка, та у широкому сенсі — те ж саме, але й підприємствам (організаціям) для використання на невиробничі витрати.

Б.С. Івасів [20, с. 482]

вид позички, яка надається торговими компаніями, банками та іншими кредитно-фінансовими установами споживачеві для придбання товарів та оплати побутових послуг.

А.М. Мороз [22, с. 242]

кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору».

С.В. Кудряшов [18, с. 5]

один з видів банківського кредиту, що обслуговує фінансування особистих та господарських потреб домогосподарств як кінцевих споживачів валового внутрішнього продукту.

М.І. Туган-Барановський [8, с.306]

кредит, який слугує споживчим потребам особи, що кредитується».

Е. Рід,

Р. Коттер [15, с. 198]

Споживчий кредит призначений для фінансування кінцевого споживання».

Розглянувши дані визначення науковців, то можна найбільше схилитися до повноти визначення О. П. Бондарь, адже саме в цьому визначені зазначено і можливі форми споживчого кредиту, і на яких умовах він надається, а також суб’єкти, які можуть вступати у відносини споживчого кредитування.

Сутність споживчого кредиту виражається в його формах. Кожна з його форм є певною сукупністю суспільних відносин і саме тому кредит через свої форми знаходить практичне значення. Через це форма кредиту виступає відображенням його сутності і взаємозв’язку самих кредитних відносин з предметною стороною кредитної угоди.

Кожна з існуючих форм кредиту крім загальних рис має свої специфічні. Споживчий кредит існує у двох формах: грошовій і товарній.

Товарна форма — являє собою форму споживчого кредиту, що надається населенню торговельними організаціями для придбання товарів тривалого користування з розстрочкою платежу; кредит, наданий будівельними компаніями на покупку квартири з розстрочкою платежу, а також кредит у вигляді прокату предметів споживання, що надається окремими компаніями. При цьому слід зазначити, що організації, які надають населенню кредити у формі відстрочки і розстрочки платежу, зазвичай самі користуються банківськими кредитами під дебіторську заборгованість за операціями з відстрочкою і розстрочкою платежу. Таким чином, у даних операціях банківський кредит використовується побічно.

При наданні прямого банківського кредиту кредитний договір укладається безпосередньо між банком і позичальником, кредит завжди надається в грошовій формі.

Загальною рисою всіх форм споживчого кредиту є те, що він дозволяє позичальникам збільшити обсяг споживання понад отриманих ними поточних доходів до того, як будуть створені власні заощадження.

Визначивши форми споживчого кредиту, також важливо дати і його класифікацію за певними критеріями (ДОДАТОК А).

Класифікацію споживчого кредиту, що надається населенню, доцільно проводити за цілим рядом ознак.

Розглянувши усі класифікаційні ознаки можна прийти висновку,що споживчий кредит займає властиве тільки йому місце у системі кредитних відносин і в практичній діяльності представлений великою сукупністю різноманітних видів, які можна класифікувати за різними ознаками, у тому числі: за видами кредиторів, видами позичальників, методами погашення, термінами користування, характером кругообігу коштів, ступенем покриття кредитом вартості товарів і послуг, забезпеченням, цільовим спрямованням, методом утримування відсотків, укрупненими об’єктами і т.д. Звичайно, кожен з них має певні особливості в умовах надання споживчого кредиту, користування ним та погашення.

При визначенні місця споживчого кредиту в системі кредитних відносин держави важливо зазначити, що він займає провідне місце в українській системі кредитування, адже він впливає на розвиток всієї економіки загалом. За його рахунок задовольняються не лише потреби окремих осіб, але й він впливає на всю кон ‘юнктуру ринку. За рахунок кредиту населення може купувати ті товари і послуги, на які у них не вистачає грошей, а виробники в свою чергу таким чином реалізують свою продукцію, яка могла б бути не проданою за інших умов. Виходить, що споживчий кредит розв’язую проблеми більшого масштабу ніж можна на перший погляд собі уявити.

Велике значення споживчий кредит має у вирішенні житлової проблеми шляхом кредитування індивідуального й кооперативного житлового будівництва, купівлі квартир і будинків в особисту власність.

Немаловажне місце у становленні безготівкових розрахунків населення займає споживчий кредит. Насамперед, це стосується запровадження кредитних пластикових карток. З їхньою допомогою населення шляхом безготівкових розрахунків купує товари й послуги в кредит, а також одержує готівку на поточні потреби в банкоматах. Це позитивно впливає на структуру грошового обігу і викликає економію грошових знаків у сфері реалізації доходів громадян.

Поряд із позитивним соціальним і економічним значенням споживчого кредиту виявляється його негативний вплив на економічні процеси у суспільстві. Проблема постає тоді, коли відсоткові ставки за кредитами є низькими, що призводить до багаторазового збільшення попиту населення на «дешеві гроші», а це у свою чергу тягне за собою інфляцію. Тому для зниження попиту на «дешеві кредити» банкам потрібно знову піднімати ставки.

Негативний вплив споживчий кредит робить на ріст дебіторської заборгованості торговельних підприємств, що реалізують товари з розстрочкою платежу. Надаючи кредит, фірми змушені брати на себе функції кредитування подібно до банків. Однак не завжди їм удається забезпечити ту безпеку, що є в банків. Звідси банкрутства торговельних підприємств, викликані збільшенням дебіторської заборгованості через затримку і неповернення споживчих кредитів.

Споживчий кредит, що видається на придбання імпортних товарів і послуг, стимулює їхнє споживання населенням, а це негативно позначається на виробниках аналогічних вітчизняних товарів народного споживання й послуг. Внаслідок цього відбувається відтік капіталів за межі країни. Така ситуація особливо характерна для країн, що розвиваються. Характерно це і для України, де ні держава, ні кредитні інститути, ні торговельні підприємства не можуть запропонувати більш прийнятні умови в кредитуванні споживачів для придбання вітчизняних товарів і послуг групи споживання, аніж імпортних.

Роль споживчого кредиту в умовах ринкової економіки є двозначною. З одного боку вона полягає у визначенні пріоритетних напрямів розвитку й удосконалення діяльності суб’єктів ринку з кредитування населення на споживчі потреби, з іншого, якщо не регулювати кредитні відносини, то це може потягнути негативні наслідки для стану економіки.

Отже, споживчий кредит є складовою в системі кредитних відносин держави, він має свої форми, види, специфічні риси. Він є тим видом кредиту, який вагомо впливає на розвиток економіки в цілому.

1.2 Ринок споживчого кредитування в Україні та його правове регулювання

Ринок споживчого кредитування, орієнтований на задоволення споживчих потреб населення, є невід’ємною складовою кредитного ринку. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції [ ].

Правове регулювання споживчого кредиту та забезпечення захисту споживачів на належному рівні мають неабияке значення для успішного розвитку фінансово-кредитного сектора.

Споживче кредитування користується популярністю серед населення та має потенціал розвитку. За даними Національного банку України, станом на лютий 2018 р. споживче кредитування почало стрімко зростати з початку 2017 року, обсяг гривневих кредитів домогосподарств за рік зріс на 38,3% в порівнянні з минулорічним показником [ ]. Водночас рівень довіри населення до фінансових установ є досить низьким. Згідно з дослідженням Проекту “Розвиток фінансового сектору” (USAID/FINREP-II) 2010 р., кожен четвертий українець мав негативний досвід фінансових операцій, таких як банківський депозит, споживчий кредит або кредитна картка [ ].

Державне регулювання споживчого кредитування полягає в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів та захисту прав споживачів.

Нормативно-правовими актами, що регулюють порядок надання споживчих кредитів в Україні на сьогоднішній день є:

  • Цивільний Кодекс України № 435 — IV від 16.01.2003;
  • Закон України «Про кредитні спілки» № 2908-ІІІ;
  • від 20.12.2001;
  • Закон України «Про заставу» № 2654-XII від 02.10.1992;
  • Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-III від 12.07.2001;
  • Закон України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-III вiд 07.12.2000;
  • Закон України «Про національний банк України» від 20.05.1999 р.

№ 679-XIV;

  • Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII;
  • Закону України «Про захист прав споживачів» вiд 12.05.1991 р.

№ 1023-XII.

Загальне визначення кредитування передбачається статтею 1057 Цивільного кодексу України [ ], згідно із якою кредитування — це укладення договорів, виконання яких пов’язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками і у яких передбачається надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг. Водночас, спеціальним законодавством надається визначення споживчого кредиту як правової категорії (стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Так, споживчий кредит — кошти, що надаються кредитором (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції [ ]. За статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» під поняттям коштів розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент [ ].

Крім того, як передбачено статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», при споживчому кредиті між кредитором та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитор надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками [ ]. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту інформація про можливість надання його під час придбання продукції.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитор зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

  • мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
  • форми його забезпечення;
  • наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, тому числі між зобов’язаннями споживача;
  • тип відсоткової ставки;
  • суму, на яку кредит може бути виданий;
  • орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту;
  • строк, на який кредит може бути одержаний;
  • варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
  • можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
  • необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка потрібна, ким вона здійснюється;
  • податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
  • переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб’єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену нормами зазначеного Закону.

Також кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.

Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв’язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов’язання за таким договором.

Не є порушенням положень абзацу другого цієї частини повідомлення кредитодавцем відомостей про споживача Бюро кредитних історій, яке займається збиранням, обробленням, зберіганням, захистом і використанням інформації відповідно до законодавства про формування і ведення кредитних історій.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

  • сума кредиту;
  • детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;
  • дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;
  • право дострокового повернення кредиту;
  • річна відсоткова ставка за кредитом;
  • інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Окрім того, що кредитодавець має дотримуватися низки правил під час всієї процедури кредитних відносин, то і споживач кредитних послуг повинен теж виконувати встановлені законодавчі норми. Основою цих норм є не порушення п’яти принципів кредитування:

  • строковість — повернення позики в строки, що передбачені кредитною угодою;
  • поверненість — надання позики чужої власності у тимчасове кредитування позичальника і повне повернення вартості основного боргу;
  • платність — за користування позикою клієнт сплачує банку додаткову суму у вигляді процентів;
  • цільовий характер — вкладення позичених коштів у конкретно вказані господарчі процеси;
  • забезпеченість — відповідність між заборгованістю за позикою і вартістю майна, що є заставою за позикою

Таким чином, нова редакція Закону «Про захист прав споживачів» врегулювала відносини, які складаються між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що можуть мати місце під час виконання ними взятих на себе зобов’язань відповідно до укладеного кредитного договору. В той же час, запровадження норм, які регулюють права споживача в разі придбання ним продукції у кредит створює можливість виникнення в діяльності банків певних ризиків під час укладення та виконання договорів про споживчий кредит із фізичними особами, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, що обумовлені нормами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» [ ].

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ НА СПОЖИВЧІ ПОТРЕБИ В УКРАЇНІ

2.1 Стан споживчого кредитування в банківських установах України

Споживче кредитування є стабільним джерелом прибутку банку, не дивлячись на високі затрати по його обслуговуванню.

Ринок споживчого кредитування орієнтується на задоволення споживчих потреб населення. Споживчий кредит забезпечує споживчі потреби населення необхідним грошовим ресурсами у тому випадку, коли їх не вистачає у населення для задоволення потреб. Скориставшись кредитом, фізичні особи наближують досягнення споживчих цілей і отримують речі, власниками яких вони стали б лише в майбутньому. Товарне споживче кредитування активно розвиватися в нашій країні. Динаміку його розвитку ми можемо розглянути на Рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка обсягів кредитування фізичних осіб у 2008-2018 рр., млн. грн. [ ]

Аналізуючи гістограму можна визначити, що у 2008-2012 роках кредитування фізичних осіб почало суттєво зменшуватися до 187629 млн грн у 2012 році, що пов’язано з початком фінансової кризи, погіршенням рівня платоспроможності населення, зростанням безробіття. У 2013-2014 роках ринок кредитування фізичних осіб почав поступово відновлюватися. Про це свідчить активізація обсягів кредитування банківськими установами фізичних осіб в 1,1 раза, з 187629 млн грн у 2012 році до 211215 млн грн у 2014 році. Проте останніми двома роками, у 2015-2016 роках, спостерігалося падіння рівня банківського кредитування фізичних осіб в 1,3 раза, з 211215 млн грн у 2014 році до 163333 млн грн у 2016 році, що всього на 2947 млн грн, або на 1,8 %, менше за рівень 2007 року. У лютому 2018 року обсяг банківського кредитування фізичних осіб станови 177367 млн. грн.

Зменшення обсягу кредитування фізичних осіб, а також постійне зниження частки кредитів фізичним особам у загальних обсягах кредитування можна пояснити високою вартістю таких кредитів, про що свідчать дані Національного банку України стосовно середньозважених ставок за кредитами домашнім господарствам (Рис. 2.2.).

Так з 2008 року по 2016 рік середні ставки за кредитами домашнім господарствам зросли з 15,2 % до 30,6 %, тобто середня ставка зросла на 15,4 %. Таке стрімке зростання вартості кредитів фізичним особам пояснюється їх ризикованістю.

Рис. 2.2. Відсоткові ставки депозитних корпорацій за кредитами домашнім господарствам у 2008-2016 рр. і вересень 2017 року [ ]

Визначимо вагу споживчих кредитів серед банківських кредитів, наданих фізичним особам (Табл. 2.1).

Табл. 2.1. Кредити, надані депозитними корпораціями домашнім господарствам,за цільовим спрямуванням у 2005-2016 рр. і за січень-лютий 2017 року

Період

Усього

Споживчі кредити

На придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості

Інші кредити

Із загальної суми іпотечні кредити

млн.грн.

%

млн.грн.

%

млн.грн.

%

млн.грн.

%

2008 р.

280490

2009 р.

241249

137113

56,8

98792

41,0

5343

2,2

132757

55,0

2010 р.

209538

122942

58,7

81953

39,1

4643

2,2

110725

52,8

2011р.

201224

126192

62,7

70447

35,0

4585

2,3

97431

48,4

2012 р.

187629

125011

66,6

58427

31,1

4191

2,3

63158

33,7

2013 р.

193529

137346

71,0

51447

26,6

4736

2,4

56270

29,1

2014 р.

211215

135094

64,0

71803

34,0

4318

2,0

72156

34,2

2015 р

174869

104879

60,0

66169

37,8

3821

2,2

60215

34,4

2016 р.

163333

101528

62,2

58549

35,9

3255

2,0

60265

36,9

2017 р.

174182

122066

65,9

48 172

34,3

3944

2,3

38601

25,0

лютий, 2018 р.

177367

128869

66,4

44277

33,2

4221

2,3

44477

27,1

Як ми можемо побачити, то споживчі кредити займають значну частину серед кредитів наданих банківським установами фізичним особам.

Далі ми може розглянути показники наданих споживчих кредитів фізичним особам депозитарними корпораціями за строками їх погашення за період 2012-2017 рр. (Табл. 2.2.)

Табл. 2.2. Кредити, надані депозитними корпораціями домашнім господарствам, за строками погашення протягом 2012-2017 рр.

Роки

Усього, млн грн

до 1 року, млн грн

від 1 року до 5 років, млн грн

більше 5 років, млн грн

2012 р.

125011

38571

47413

101645

2013 р.

137345

55177

52997

85354

2014 р.

135094

57020

46184

108011

2015 р.

104879

40679

34616

99575

2016 р.

101528

38879

31743

92711

2017 р.

122 066

42 614

45 227

34 225

Показники свідчать про те, що найбільшою популярністю серед населення користуються довгострокові кредити з терміном погашення більше 5 років. Це зумовлено тим, що позичальники мають низькі доходи та не в змозі сплачувати кредит в короткі терміни.

З’ясуємо яка валюта переважає в споживчому кредитуванні українців за 2012-2017 рр. (табл. 2.3).

Табл. 2.3.Кредити, надані депозитними корпораціями домашнім господарствам, у розрізі валют, у 2012-2017 роках

Роки

Усього, млн.

грн.

В національній валюті, млн. грн.

В іноземній валюті, млн. грн.

2012 р.

187629

102690

84939

2013 р.

193529

125681

67848

2014 р.

211215

110076

101139

2015 р.

174869

80052

94817

2016 р.

163333

76709

86624

2017 р.

174 182

88543

85629

З 2013 року спостерігалася позитивна тенденція зростання кредитів як у національній валюті, так і іноземній валюті, наданих банківськими установами фізичним особам до 2014 року. Після 2014 р. можна помітити спад споживчого кредитування в обох валютах. Чинником такого зниження є економічна ситуація в країні, досить значна девальвація гривні відносно іноземних валют та подорожчання кредитів. Якщо прогнозувати ситуацію надалі, то можливий ще більший спад в споживчому кредитуванні за рахунок того, що за останній рік центральний банк України три рази піднімав облікову ставку, якщо ще в кінці жовтня 2017 року вона становила 12,5%, то уже на початку 2018 року вона становила 17%, і це суттєво вплине на всю економіку країни, адже відомо, що ціна кредиту комерційного банку прямопропорційно залежить від облікової ставки центрального банку.

Отже, проведений аналіз дає змогу зробити висновки, що сучасному стану кредитування фізичних осіб притаманні зниження обсягів кредитування, зменшення частки кредитів фізичним особам у загальні сумі кредитів та постійне зростання їх вартості. Основними проблемами банківського споживчого кредитування є розвиток інфляційних процесів, зменшення реальної заробітної плати, девальвація національної грошової одиниці, низька платоспроможність населення, високі процентні ставки по споживчих кредитах, недостатність аналізу банківськими установами кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб, що призводить до зростання кредитних ризиків та обсягів неповернення банківських споживчих кредитів.

Як висновок можна сказати, що для активізації споживчого кредитування центральному банку потрібно знизити облікову ставку до оптимального рівня, тоді кредити стануть дешевшими і доступнішими для платоспроможного населення.

2.2 Дослідження процесів кредитування населення небанківськими фінансово — кредитними установами в Україні

На фінансовому ринку України поряд з такими відомими його учасниками, як банки, діють і небанківські кредитні установи. В різноманітних класифікаціях кредитних установ, які наводяться в літературі, можна зустріти такі їх назви як «інші фінансово-кредитні інститути», спеціалізовані фінансово-кредитні установи, чи парабанки.

Небанківські фінансово-кредитні установи — це установи, які акумулюють тимчасово вільні грошові кошти та розміщують їх у формі кредиту за своїм функціональним призначенням. До них належать усі юридичні особи, які відповідно до законодавства України не є банками і які внесено до Державного реєстру фінансових установ. Діяльність небанківських кредитних установ регулює — Держфінпослуг, а не НБУ як це є з банками, тому Закон «Про банки і банківську діяльність» на них не поширюється.

Причиною виникнення небанківських фінансово-кредитних установ є погіршення життя пересічного населення, їхньої потреби в отриманні фінансових послуг, у додаткових фінансових ресурсах для забезпечення свого існування, що почала забезпечувати кредитна кооперація. Саме потреби людей у фінансових послугах, спрямовані на покращання умов життя, та необхідність у задоволенні цих потреб сприяли створенню небанківських фінансово-кредитних установ, загальна кількість яких постійно зростає і кількісно вони більш ніж в десять разів переважають комерційні банки (Рис. 2.3.)

Рис. 2.3. Динаміка зростання кількості банків та небанківських кредитних установ

Аналізуючи динаміку фінансового ринку останніх років, варто звернути увагу на те, що кількість небанківських фінансово-кредитних установ значно переважає кількість банків. У розвинутих країнах світу така тенденція свідчила б про високий рівень розвитку небанківського сектору фінансового ринку країни, але активи цих установ є надто низькими у порівнянні з активами комерційних банків.

Діяльність таких установ пов’язана з функціонуванням фінансового ринку, зокрема, кредитного ринку і виконанням його основного призначення як забезпечення оптимального перерозподілу обмежених фінансових ресурсів шляхом залучення у одних суб’єктів ринку вільних грошових коштів і надання їх у позику іншим. Їх діяльність, як і діяльність банків, забезпечує трансформацію термінів, розмірів грошових капіталів та відповідних їм ризиків. Тобто за своїм призначенням вони не відрізняються від банківських кредитних установ, і також виступають кредиторами на фінансовому ринку.

В сучасних умовах небанківські фінансово-кредитні установи, різноманітність яких в Україні, на жаль, є незначною (рис.2.1) активно займаються споживчим кредитуванням. Їх роль в Україні помітно зросла після здобуття нею незалежності.

Рис.2.3. Види фінансових установ

Незважаючи на загальний спад кредитування банківськими установами населення у кризовий та посткризовий період, саме небанківські кредитні установи продовжували нарощувати обсяги кредитування населення, що й підтверджує їх важливу роль у забезпеченні доступу населення до фінансових послуг.

Небанківські фінансові інститути відіграють важливу роль у кредитних системах розвинених країн. Становлення вітчизняних небанківських кредитних установ відбувається дуже повільно і зовсім не відповідає тим завданням, що стоять перед державою в період розбудови ринкової економіки. Різноманіття видів небанківських фінансових установ є однією з ознак розвиненості фінансової системи країни.

Ми можемо розглянути кількість небанківських фінансово-кредитних установ у державному реєстрі за період 2008-2017 рр.

Табл. 2.4. Державний реєстр небанківських фінансово-кредитних установ за 2008-2017 рр.

Небанківські фінансово-кредитні установи

31.12.08 р.

31.12.09 р.

31.12.10 р.

31.12.11 р.

31.12.12 р.

31.12.13 р.

31.12.14 р.

31.12.15 р.

31.12.16 р.

31.12.17 р.

Кредитні спілки

878

743

659

635

617

624

589

588

462

378

Фінансові компанії

193

198

221

298

312

377

415

571

809

818

Ломбарди

314

356

426

453

473

479

477

482

456

415

Довірчі товариства

2

2

2

2

2

2

2

2

2

2

Інші

629

597

672

651

610

631

605

596

396

317

Разом

2 016

1 896

1 980

2 039

2 014

2 113

2 087

2 239

2 125

1 993

Як бачимо з даних таблиці небанківські кредитні установи, як і будь-які економічні об’єкти реагують на зміни в економічній ситуації в країні. У кризові роки їхня кількість зменшується, бо не всі витримують кризові навантаження, а у роки стабілізації — мають тенденцію до збільшення своєї чисельності.

У 2017 році кількість небанківських фінансових установ зросла до 1993, що на 9% більше в порівнянні з 2014 роком. За цей же період кількість банків в Україні зменшилася з 162 до 82, або в 1,7 рази. Кількість відділень небанківських кредитних установ зросла за період 2014-2017 рр. з 6358 до 8383, або на 31%. Кількість відділень банків за цей період знизилася з 15 082 до 10 316. Зниження склало 32%. У 2017 році комерційними банками видано кредитів фізособам на 174 млн грн. За цей же період небанківські установи видали кредитів населенню на 37 млрд грн, (Табл. 2.5.) або 48% від обсягу кредитів, виданих банками.

Табл. 2.5. Обсяги кредитування населення небанківськими кредитними установами в 2014-2017 рр.

Установа

2014 р.

2015 р.

2016 р.

2017 р

Кредитні спілки

2,3

2,0

2,2

Ломбарди

8,4

12,5

16,7

Фінансові компанії

7,6

5,9

4,7

Інші кредитні установи

5,1

7,7

13,4

Всього, млрд. грн.

23,4

28,1

37,0

У той час, коли відбувалося скорочення банків і їхніх філій, фінансові організації активно нарощували свою філіальну мережу, залучаючи клієнтів, особливо це стосується фізичних осіб. За період з 2014 по 2017 р. кількість відділень фінансових компаній зросла на 56%, ломбардів — на 23%, інших кредитних організацій — на 92%.

Таким чином, можна зробити висновок, що небанківські кредитні установи вже зараз є вагомою альтернативою банкам в сфері надання фінансових послуг населенню. Виходячи з досвіду розвинених країн, обсяг фінансових послуг населенню, які надають небанківські організації порівнянний, а то і перевищує цей показник у банків. Тому у небанківських організацій в Україні залишається ще великий потенціал для зростання.

Небанківські-фінансово-кредитні установи займають важливе місце в економіці держави. Їхня діяльність на ринку споживчого кредитування пов’язана з наданням кредитів за особливими умовами. Їхні кредити є дорожчими порівняно з банківськими, але в той же час вимоги до позичальників стосовно пакету документів при оформленні кредиту є нижчими.

Визначимо переваги у кредитуванню фінансовими компаніями:

  • Більш низькі вимоги щодо платоспроможності позичальника.
  • Коротший термін для підписання кредитного договору (особливо у кредитних спілок та лізингових компаній).

  • Територіальна близькість до клієнта, широка мережа філій і анонімність.

При цьому до переваг банків можна віднести:

  • Вищий рівень надійності організації;
  • Як правило, нижчі процентні ставки по кредитах;
  • Депозити в ком. банку підпадають під державні гарантії повернення вкладу;
  • Вища впізнаваність банку в порівнянні з фінансовою компанією.

Особливо важлива роль небанківських організацій в малих населених пунктах і селах, де вони часто є єдиним джерелом кредитування для населення.

Наприклад, у невеликих містечках користуються популярністю кредитні спілки, завдяки простішій процедурі оформлення кредитів і можливості отримання кредитів на умовах без застави або поручительства.

Варто сказати, що серед українців все більше користуються попитом ломбарди і компанії, які видають короткострокові кредити. Ломбарди приваблюють своєю доступністю і низьким ризиком в порівнянні з іншими альтернативами. У ситуаціях, коли потрібні гроші, послугами ломбардів користуються як представники малозабезпечених громадян, так і середній клас.

Короткострокові кредити активно розширюють свою нішу на ринку завдяки тому, що не вимагають застави і документів про доходи. Такі кредити можна отримати онлайн і через розгалужену мережу відділень. Процентні ставки за такими кредитами становлять 1,5-2% на день, або 500-700% річних, що несе ризики потрапляння в боргову залежність у разі неповернення кредиту.

Послуги лізингових компаній все ще залишаються низько затребуваними через малу популярність у громадян, і ті переваги, які дає лізинг в порівнянні зі звичайною купівлею або кредитом.

Підводячи підсумки можна сказати, що роль небанківських кредитних установ у споживчому кредитуванні зростає і вони є цілковитою альтернативою банківському кредитуванню.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ В УКРАЇНІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

3.1 Перспективи розвитку споживчого кредитування в Україні

На сучасному етапі розвитку банківського кредитування спостерігається не лише зростання абсолютних величин, а й питомої ваги споживчих кредитів у загальному обсязі банківських кредитів. Розвиток споживчого кредитування забезпечує зростання не лише банківської системи, а й економіки в цілому.

В умовах політичної та економічної нестабільності в Україні виникла гостра необхідність вдосконалення організації кредитування населення. З боку кредиторів проблема полягає у зниженні здатності позичальників своєчасно погашати кредити, збільшенні ризику неповернення кредитних коштів, а отож — у зростанні ризику зниження ліквідності банків. Зі сторони позичальників, проблемами є високі процентні ставки за кредити, а при кредитуванні в іноземній валюті — ще й зростання курсу валюти, у якій надається кредит. Особливо проблему валютного росту відчули на собі позичальники, які взяли кредит в іноземній валюті, коли ціна долара була 8 грн, а після того як центральний банк відпустив валютне регулювання у «вільне плавання» на початку 2015 року, то обмінний курс швидко підскочив до 25 грн. Дана ситуація викликала у таких позичальників нерозуміння своїх подальших дій адже основна маса населення отримує доходи в національній валюті і ці доходи не змінилися, а кредит потрібно було платити в іноземній валюті за новим «шокуючим» курсом.

Політична та економічна криза в Україні є важким випробуванням для національної банківської системи, що може знизити довіру населення до банківського сектору, зробити банківську систему вразливішою щодо забезпечення належної якості кредитного портфеля, особливо пов’язаного зі споживчим кредитуванням, порушити ліквідність і платоспроможність банків. Водночас активізація споживчого кредитування є економічно важливою і вигідною не тільки для банківських установ та населення, але й сприяє стабілізації й розвитку економіки держави.

Проаналізувавши динаміку споживчого кредитування в Україні в 2 розділі було з’ясовано, що обсяги видачі споживчих кредитів до 2015 року постійно зростали, як і ставки за кредитами, але 2015 року показники мали тенденцію падати на, що вплинули як економічні, так і політичні події в Україні.

До моменту політико-економічної кризи високим рівнем розвитку характеризувалось беззаставне споживче кредитування, яке передбачало стабільний попит, високу прибутковість та прийнятний рівень ризиків за умови, що кредитування здійснювалось на невеликі суми. Сьогодні банки надають значно менше споживчих кредитів, ніж у будь-якій розвиненій країні світу, де операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, що їх здійснюють фінансово-кредитні установи держав із ринковою економікою.

Зменшення обсягів споживчого кредитування в Україні за умов політичних і економічних труднощів пояснюється рядом причин:

  • ? підвищенням вимог кредиторів до позичальників з метою захисту від будь-яких додаткових кредитних ризиків;
  • ? зменшенням кількості потенційних позичальників з урахуванням економічної ситуації у державі;

? ускладнення процедури здійснення реструктуризації кредитів [ ] .

У докризовий період конкуренція між банківськими установами щодо споживчого кредитування стосувалася переважно ціни кредиту та часу на оформлення кредитної заяви. За умов фінансових труднощів банки конкурують за частку ринку. Водночас можна стверджувати, що за умови оздоровлення економіки в банків з’явиться більше потенційних позичальників. Після подолання фінансової нестабільності подальший розвиток споживчого кредитування матиме такі особливості:

  • ? зосередження основної уваги на кредитах у національній валюті, що допоможе уникнути валютного ризику як для кредиторів, так і для позичальників;
  • ? необхідність здійснення відкритої кредитної політики щодо інформування потенційних клієнтів про реальну ціну кредиту;

? активізація на ринку позикового капіталу діяльності небанківських фінансових установ, які в розвинених країнах світу посідають важливе місце у споживчому кредитуванні [ ] .

Основними причинами, які стримують розвиток споживчого кредитування можна назвати ряд чинників:

1) зростання кредитного ризику, пов’язаного з необ’єктивною оцінкою кредитоспроможності фізичних осіб-позичальників. У багатьох розвинених країнах світу кредитори користуються послугами незалежних бюро кредитних історій, що сприяє зменшенню витрат та ризиків фінансово-кредитних установ, однак в Україні така практика недостатньо поширена [ ] ;

2) низький рівень оплати праці в Україні, що унеможливлює повернення багатьма позичальниками суми кредиту і відсотків за ним;

3) низький рівень довіри населення до банківських структур;

4) у практиці кредитного аналізу банки мають враховувати фактор присутності тіньової економіки, що часто не дає змоги об’єктивно оцінити реальні доходи позичальника [ ] ;

5) вища вартість придбання товарів у кредит, ніж при оплаті готівкою.

Для подолання зазначених вище проблем та забезпечення розвитку споживчого кредитування в Україні можна виділити деякі рекомендації:

  • ь комерційним банкам: забезпечити збереження якісних показників кредитного портфеля при інтенсивному збільшенні його обсягів;
  • ь Національному банку України: вдосконалити регулювання кредитних взаємовідносин між кредиторами і позичальниками з приводу обслуговування споживчих кредитів та розробити механізми, які унеможливлять кредитування фізичних осіб без інформації про їхні реальні, а не номінальні, доходи;
  • ь Уряду України: здійснювати політику стабілізування економічної та політичної ситуації у державі, реалізовувати заходи щодо забезпечення сприятливих умов для підвищення рівня доходів населення;
  • ь Верховній Раді України: вдосконалювати державне законодавство з питань регулювання та контролю діяльності фінансових посередників.

Окрім цього, необхідно підвищувати фінансову грамотність населення, а отже — і довіру до комерційних банків. Це можна реалізувати таким чином: запровадити в школах дисципліни, які будуть навчати учнів фінансової грамотності, проводити бесіди з персоналом на теми фінансової грамотності (працівники банку можуть приходити на підприємства та проводити лекції відповідати на поставлені питання) або ж організовувати тижні фінансової грамотності у невеликих містах та селищах як це зараз практикується у великих містах.

Основні напрями майбутнього розвитку споживчого кредитування в Україні виокремлюються у ракурсі його сучасного стану та елементів соціально-економічної ситуації в державі. Після подолання кризи існують значні перспективи розвитку короткострокового кредитування населення для придбання споживчих товарів та задоволення своїх потреб за рахунок споживчого кредиту [ ] . Пояснюється це тим, що за такого виду кредитування ризиковість операцій значно менша, оскільки терміни кредитування невеликі (до одного року), а суми порівняно незначні. Збільшення обсягів довгострокового кредитування населення є ще одним напрямом у концепції становлення споживчого кредитування на українському ринку банківських послуг. Важливою є інтенсифікація розвитку житлового кредитування фізичних осіб. Цей сегмент ринку сьогодні розвивається недостатніми темпами, хоч йому прогнозують значні перспективи [ ] .

Отже, економіко-політична криза дає змогу визначити міцність банківської системи України та оцінити проблеми, яким у період економічного зростання не надавалось достатньої уваги. Для подолання визначених проблем необхідно забезпечити збереження якості кредитного портфеля, удосконалення взаємовідносин між кредиторами та позичальниками; розробити заходи для підвищення рівня доходів населення; удосконалити державне законодавство, яке регулює споживче кредитування; підвищити фінансову грамотність населення. Розвиток споживчого кредитування є дуже важливим не лише для банківської системи України, а й для стабілізації та розвитку економіки держави загалом.

3.2 Управління проблемною заборгованістю споживчого кредитування як складова системи захисту від кредитного ризику

Відомо, що ефективний розвиток споживчого кредитування залежить від удосконалення систем управління ризиками, що виникають при здійсненні таких операцій в банках. На практиці операції з надання споживчого кредиту одна з найбільш дохідніших статей банківського бізнесу, але й збитки по споживчих кредитах часто найбільші. Основними ризиками кредитних операцій є ризик неповернення основного боргу позичальником, несплати процентів, невчасного та неповного повернення кредиту, невиконання інших зобов’язань, що витікають з угоди [ ].

Кредитний ризик по суті є ймовірністю того, що певний контрагент не зможе виконати свої зобов’язання перед банком щодо повернення його позики. Базельський комітет з питань банківського нагляду приділяє велику увагу розвитку належного підґрунтя для кількісної оцінки ризику та заохочує впровадження підходу на основі внутрішнього рейтингу (IRB).

Банкам рекомендується розробляти власні внутрішні моделі, щоб мати змогу належним чином оцінювати своїх клієнтів для розрахунку кредитного ризику.

Українські реалії споживчого кредитування на даний момент характеризуються зростанням обсягів наданих споживчих кредитів, а також зростанням кредитного ризику. Саме тому однією з основних задач діяльності банків у цьому сегменті на сучасному етапі є збереження й збільшення обсягів виданих кредитів без погіршення якості розміщених активів. Такого результату неможливо досягти не вдосконалюючи систему управління кредитним ризиком, в тому числі що стосується конкретної угоди.

Значна частина ризиків, що супроводжують банківські споживчі кредити, зумовлені суб’єктивними обставинами, які складно систематизувати. Такі кредити є найбільш ризикованими, тому й дорогими, на, що впливає мінливість фінансового стану окремих фізичних осіб і домогосподарств через вплив різних соціально-економічних обставин (втрата здоров’я, місця роботи, тощо).

Крім того, фізичним особам порівняно з підприємствами значно простіше приховати інформацію про перспективи зайнятості, стан здоров’я, розміри доходів, наявність майна й боргових зобов’язань тощо. Через це поруч з оцінкою кредитоспроможності важливим способом зниження ризику та можливих збитків по споживчих кредитах є лімітування банками граничних розмірів і термінів позичок фізичним особам, а також запровадження вимог про наявність ліквідного забезпечення, про участь власних коштів у фінансуванні відповідних потреб та ін.

Попри всі ризики конкуренція на ринку споживчих кредитів спонукає банки відкинути всі класичні канони управління кредитним ризиком і боротися за потенційного клієнта, спрощуючи процедури надання кредитів, знижуючи вимого до інформації від позичальника, а також до забезпечення кредитів.

Процедура оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників є головним елементом ефективної системи ризик-менеджменту. Від того наскільки правильно банк аналізує можливі ризики конкретного позичальника і залежить якість розміщених у споживчі кредити активів, надійність і стійкість банку.

Вдосконалення оцінки кредитоспроможності позичальників банком як методу зниження кредитного ризику є найбільш доцільним в сучасних умовах також з огляду на те, що інші заходи вимагають порівняно більших витрат, а тому знижують фінансові результати банку від проведення операцій споживчого кредитування. Тому підвищення ефективності оцінки кредитоспроможності позичальників вбачається одним із основних чинників розширення операцій споживчого кредитування банками в Україні сьогодні.

Вибір методу оцінки кредитоспроможності позичальників є важливим етапом при її здійсненні. Кожний метод має як свої переваги, так і недоліки та особливості застосування.

Сутність сучасного підходу до поняття кредитоспроможність полягає в наступному — це бажання й можливість позичальника платити по кредиту, що можна виразити абревіатурою WAS, де W (wiliness) — бажання, A (ability) -можливість, S(stability) — стабільність. Про можливість позичальника свідчить рівень його доходів, показником бажання — слугує кредитна історія, про третій критерій — проінформує трудова книжка й соціальний статус.

До початку кризи 2008 р., коли споживче кредитування набуло свого буму в Україні мав досить високу популярність метод оцінки платоспроможності фізичних осіб — аналіз їх доходів та витрат. Згодом ситуація змінилася, коли споживче кредитування набуло масового характеру і зміни у соціально-економічному стані і поведінці фізичних осіб стали важко передбачуваними, що потребувало якісно нових підходів до оцінки позичальників.

Якщо говорити про світову практику, то там вже давно набував актуальності такий напрямок в оцінці кредитоспроможності позичальників як перевірка клієнтів у різних інформаційних джерелах. У розвинених країнах такий спосіб перевірки клієнтів сформував цілу галузь банків даних, що займаються збиранням, збереженням і використанням інформації, так звані, бюро кредитних історій [ ].