Грошово-кредитна політика держави та її інструменти

Курсовая работа

КУРСОВИЙ ПРОКЕТ

з Гроші і Кредит

на тему: «Грошово-кредитна політика держави та її

ВСТУП

Розвиток фінансово-кредитної системи країни визначається ефективністю монетарного регулювання, що базується на використанні дієвого інструментарію грошово-кредитної політики. На кожному етапі економічного розвитку країни центральний банк визначає цілі своєї діяльності, що передбачають пріоритетність використання окремих інструментів. В Україні на законодавчому рівні формуються основні засади грошово-кредитної політики на кожний рік, де визначається перелік інструментів та методів, за допомогою яких відбувається регулювання фінансово-кредитної системи країни.

Розвиток кредитних систем, ринку позичкових капіталів дещо зменшили безпосередній вплив центрального банку на формування попиту та пропозиції грошової маси. За таких умов зростає ефективність інструментів опосередкованого впливу на діяльність грошово-кредитної системи. Допоміжні інструменти регулювання грошово-кредитної політики відіграють також не останню роль: вони доповнюють дію основних

Дослідження сучасної грошово-кредитної політики та основних засад її формування набирають актуальності через необхідність пошуку пріоритетних інструментів монетарного регулювання. Аналіз досвіду застосування Національним банком України тих чи інших інструментів дає змогу визначити рівень ефективності грошово-кредитної політики та запропонувати можливі шляхи його підвищення.

Дослідженню сучасної грошово-кредитної політики України та основних засад її формування присвячена значна кількість наукових праць, зокрема О. Папаіки, А. Щетиніна, М. Савлука, Б. Івасіва, О. Лимаря, І. Вєтрової, О. Дзюблюка, Д. Осипчука, О. Гнатіва, Н. Гелухова, В. Прадун, С. Лєонова, М Мороза. Незважаючи на значні здобутки вітчизняних вчених, існує необхідність подальшого аналізу ефективності грошово-кредитної політики, особливо в умовах фінансової нестабільності, задля пошуку шляхів подолання недоліків монетарного регулювання та підвищення його результативності. Саме це і визначає актуальність і практичну цінність дослідження основних засад формування сучасної грошово-кредитної політики Національного банку України.

Метою є розробка на основі аналізу застосування інструментів грошово-кредитного регулювання Національного банку України пропозицій щодо підвищення ефективності монетарної політики в посткризовий період.

Предметом даної роботи виступають дослідження ефективності використання інструментів грошово-кредитної політики на кожному з етапів її формування, і особливо — за останній період.

44 стр., 21891 слов

Державне регулювання індустрії туризму: регіональний аспект

... регулювання туризму в розвинених країнах, та розроблено пропозиції щодо застосування досвіду регулювання індустрії туризму в Україні; запропоновано методологічні підходи до формування державної туристичної політики ... регулювання індустрії туризму досліджено недостатньо. Проблеми й особливості розвитку туризму знайшли своє відображення в наукових дослідженнях: передумови виникнення, принципи ...

Об’єктом роботи виступає національна економіка, її реальний сектор, банківська сфера.

Для досягнення мети роботи необхідно виконати наступні завдання:

розглянути особливості становлення грошово-кредитної політки протягом періоду незалежності України;

виявити особливості використання інструментів грошово-кредитної політики на сучасному етапі розвитку;

проаналізувати ефективність методів на інструментів монетарного регулювання в умовах зростаючої монетизації;

дослідити ефективність інструментів грошово-кредитної політики в умовах світової фінансової кризи та посткризовий період;

запропонувати першочергові заходи щодо удосконалення грошово-кредитної політики України.

Інформаційну основу курсової роботи, окрім наукових праць вітчизняних авторів,складають також нормативні акти, офіційні статистичні дані; науково-методична література; матеріали періодичних видань та ресурси мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ НАПРЯМКИ І МЕТОДИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Сутність, роль грошово-кредитної політики та характеристика її інструментів

Головним результатом функціонування грошової системи є розроблення і реалізація певної грошово-кредитної політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи.

Грошово-кредитна політика — це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин.

Держава створює загальні умови для реалізації цих відносин , формує нормативно-законодавчу базу, визначає загальну орієнтацію функціонування фінансово-кредитних установ і законодавчі основи здійснення грошової емісії та випуску цінних паперів [1, c. 367].

Основною метою грошово-кредитної політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і стабільністю цін.

Сама назва цієї політики як грошово-кредитної зумовлена двома чинниками, які традиційно використовувалися в регулятивній практиці центральних банків:

спрямуванням її на регулювання грошової маси (пропозиції грошей) через емісійний механізм;

забезпеченням регулювання пропозиції грошей через кредитний механізм.

Але в сучасних умовах у практиці регулювання пропозиції грошей з’явився ще один (і досить могутній) чинник впливу на масу грошей — валютний механізм, що реалізується через валютну, в тому числі курсову, політику. Тому традиційна назва регулятивного механізму (грошово-кредитна політика) не відображає всієї різноманітності процесів, які там відбуваються. Зокрема, поза межами цієї назви залишаються процеси впливу на пропозицію грошей через валютний ринок і курсову політику. На цьому тлі видається більш логічною назва «монетарна політика», яка широко застосовується в зарубіжній літературі. У межах такої назви можуть вільно співіснувати всі три складові регулятивного механізму: емісійно-грошова, кредитна і валютна. Більше того, така назва краще виражає внутрішню єдність цього (регулятивного) механізму, його моноспрямованість на підтримання пропозиції грошей на рівні, адекватному попиту на гроші.

15 стр., 7202 слов

Грошово-кредитна політика держави

... іншого інструмента регулювання грошово-кредитного ринку (проведення грошово-кредитної політики) залежить від історичних традицій використання фінансових інструментів у ... грошової маси в обігу тощо, та політика грошово-кредитної експансії (політика "дешевих грошей"), що ґрунтується на ... змінних через банківську систему на основі управління грошовою масою, відсотковою ставкою, валютним курсом тощо ...

Існує два види грошово-кредитної політики:

  • Політика, що спрямована на обмеження пропозиції грошей для зниження сукупних витрат і стримування інфляційного тиску в економіці, має назву стримуючої монетарної політики або політики дорогих грошей;

2. Політика, що спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості має назву стимулюючої монетарної політики або політики дешевих грошей [3, c. 290].

Грошово-кредитну політику в Україні визначає та проводить Національний банк України. Законодавчо-нормативні засади розроблення та реалізації грошово-кредитної політики в Україні визначені Законом України «Про Національний банк України», Конституцією України, Положенням «Про зміст, порядок розробки Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням».

Об’єктами, на які найчастіше спрямовуються регулятивні заходи монетарної політики, є такі змінні грошового ринку:

пропозиція (маса) грошей;

ставка процента;

валютний курс;

швидкість обігу грошей та ін.

Залежно від економічної ситуації в країні об’єктом монетарного регулювання може бути вибрана одна з них чи навіть кілька одночасно.

Суб’єкти монетарної політики. В Україні головним суб’єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки — Міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговельний баланси, рівень зайнятості та ін.).

Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Роль монетарної політики визначається тим, що вона є не просто однією зі складових регулятивної системи держави, а її ключовим елементом з огляду на результативність впливу на економіку. Держава може регулювати основні економічні процеси й немонетарними заходами (адміністративними, фіскальними тощо) і досягати прийнятних результатів, особливо на короткострокових проміжках часу. Про це переконливо свідчить досвід Радянського Союзу та інших країн із командно-адміністративною системою господарювання. Однак широке застосування адміністративних методів стримує ринкові процеси, позбавляє економіку внутрішньої здатності до саморегуляції, робить її повністю залежною від вольових рішень державних структур, тобто неринковою. Тільки застосування монетарних методів дає можливість зберегти ринкову сутність економіки і забезпечити достатню регульованість її державою.

Ідеться насамперед про неспроможність ринкового механізму забезпечити рівномірне економічне зростання, стабілізацію зайнятості і цін. Тільки у разі проведення відповідної монетарної політики (рестрикції чи експансії) вдається достатньо згладити циклічні коливання, щоб стабілізувати на прийнятому рівні темпи економічного зростання, рівень цін та інфляцію. Така стабілізація є необхідною передумовою успішного функціонування всього ринкового механізму.

14 стр., 6763 слов

Грошово-кредитна політика України

Монетарна політика - одна з головних складових системи державного регулювання ринкової економіки. Ця обставина свідчить про надзвичайно важливу роль монетарної політики, оскільки нормальний розвиток ринкового ... монетарними методами. Центральний банк є функціональним органом уряду країни з регулювання грошового обігу. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики.. Вони поділяються на ...

Завдяки стабілізаційній здатності монетарна політика відіграє надзвичайно важливу роль на переломних стадіях економічного циклу — під час виходу з депресії, при гальмуванні економічного спаду, запобіганні кризи надвиробництва. Відповідними монетарними заходами центральний банк має можливість активізувати чи сповільнити кожний із цих процесів залежно від завдань загальноекономічної політики держави [5, c. 85].

Основні засади грошово-кредитної політики на 2012 рік ураховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитного ринку, визначають завдання і показники діяльності Національного банку України для досягнення цілі — забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Головною метою грошово-кредитної політики у 2012 році та середньостроковій перспективі з урахуванням положень Конституції України залишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці України. Виконуючи свою основну функцію, Національний банк України виходитиме з пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, критерієм якої розглядатиметься поступове зниження приросту індексу споживчих цін до 5 — 6% у 2014 році з подальшим його утриманням у межах 3 — 5%.

Стабільність грошової одиниці залишається одним з головних чинників досягнення стратегічних цілей економічного розвитку України — відновлення економічного зростання на засадах модернізації та інноваційного розвитку, побудова сучасної, стійкої, відкритої і конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки та забезпечення на цій основі підвищення добробуту громадян нашої держави.

Пріоритетною метою грошово-кредитної політики у 2012 році є сприяння утриманню темпів приросту індексу споживчих цін у межах до 7,9%. Це буде надійним підґрунтям для посилення довіри до грошової одиниці України та зростання її ролі в обслуговуванні економічного обороту, зменшення валютної складової в структурі пасивних та активних банківських операцій, зниження рівня доларизації національної економіки [6, с. 9].

Інструменти грошово-кредитної політики — це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним і контролюються. Особливістю інструментів грошово-кредитної політики є те, що, застосовуючи їх, центральний банк має можливість впливати на процеси, що відбуваються не тільки в грошовому секторі економіки, а й реальному та зовнішньому секторах.

Залежно від ситуації, яка формується в економічні сфері, центральний банк може обирати ті чи інші методи й інструменти для проведення ефективної грошово-кредитної політики. В Україні методи й інструменти грошово-кредитної політики визначені Законом України «Про Національний банк України» [7, c.22].

Стаття 25 Закону України «Про Національний банк України» визначає засоби та методи грошово-кредитної політики:

норми обов’язкових резервів;

процентні ставки, управління золотовалютними резервами;

23 стр., 11424 слов

Гроші та кредит. з дисципліни. : «Державний кредит та його розвиток в Україні»

... кредиту. Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового ... вирішити такі завдання: збалансованість бюджету; фінансова підтримка сфери виробництва; розвиток соціальної сфери. Залучення коштів до бюджету завжди обмежене рівнем ...

операції з цінними паперами на відкритому ринку;

регулювання імпорту та експорту капіталу;

випуск депозитних сертифікатів центрального банку.

Перелік відображає лише основні засоби та методи грошово-кредитної політики.

Розглянемо більш детально особливості використання перелічених методів та інструментів на сучасному етапі розвитку економіки України, котрий розпочався у 2008 році і триває нині.

У 2008 році Національний банк України проводив грошово-кредитну політику використовуючи середньострокову стратегію, основні положення якої полягали в наступному:

перехід до монетарного режиму, підтримання цінової стабільності, впровадження режиму вільного плавання грошового курсу, розвиток ринку цінних паперів, посилення довіри до НБУ з боку населення й суб’єктів господарювання;

перехід до використання інфляційного орієнтира, підтримка зовнішньої стабільності національної валюти шляхом регулювання обмінного курсу, перехід до більш гнучкої політики валютного курсоутворення;

зниження приросту показника споживчих цін, удосконалення системи валютного регулювання, впровадження інтервенцій на міжбанківському валютному ринку, створення умов для розвитку інструментів хеджування валютних ризиків;

зниження коливань обмінного курсу, використання валютних резервів для забезпечення гнучкості монетарної політики та підвищення її ефективності у забезпеченні стабільності національної грошової одиниці;

сприяння Уряду в питаннях подальшого розвитку та інституційного удосконалення фондового ринку і системи небанківських фінансових установ;

удосконалення процедур прийняття монетарних рішень та системи комунікацій з громадськістю.

Важливим інструментом регулювання стану валютного сегмента грошового ринку залишався реальний ефективний обмінний курс гривні. Для ефективного застосування даного інструмента планувалося приділяти значну увагу збільшенню золотовалютних резервів , що підвищувало б забезпеченість національної грошової одиниці та довіру додій Національного банку України. Загалом розвиток інструментарію та методів валютного регулювання враховував з одного боку, потребу їх адаптації до норм і правил, які існують на міжнародних ринках, а з іншого — необхідність зниження доларизації економіки та забезпечення надійного контролю за ризиками, що можуть виникнути для банківської системи та економіки від все більшої активізації процесів припливу — відпливу капіталів.

Головною метою грошово-кредитної політики в 2009 році залишалося забезпечення стабільності національної грошової одиниці, що є необхідним для досягнення головних стратегічних цілей, які полягають у підтримці стійкого і збалансованого економічного розвитку, а також підвищенні зайнятості, реальних доходів та стандартів життя населення.

Перехід до режиму інфляційного таргетування так і не було здійснено, а тому передбачалося, що грошово-кредитна політика набуває більшої гнучкості. Це означало обмежене реагування монетарними засобами на незначні відхилення від цільових орієнтирів, викликаних дією кон’юктурних короткострокових шоків, які істотним чином не впливали на стабільність національної грошової одиниці в середньостроковій перспективі.

11 стр., 5240 слов

Грошово-кредитна політика НБУ

... забезпеченню регулювання грошово-кредитного ринку. Процентна політика Національного банку України почала запроваджуватись як інструмент регулювання грошового ринку фактично з 1994 ... кредитна підтримка підприємств почала здійснюватись через поширення практики проведення цільових кредитних аукціонів по продажу кредитів комерційним банкам для кредитування підприємств, що потребують державної кредитної ...

Посилення гнучкості обмінного курсу гривні, підвищення ефективності процентного каналу трансмісійного механізму в перспективі повинні були зробити процентну ставку основним інструментом реалізації грошово-кредитної політики НБУ.

Одночасно значення такого інструменту, як офіційний курс, поступово почало б зменшуватись. Не передбачалося, що показники курсу гривні та грошової маси матимуть статус монетарної цілі.

Завдання грошово-кредитної політики у 2009 році обумовили використання наступних методів та інструментів у таких напрямках:

регулювання короткострокових ринкових процентних ставок задля посилення ролі процентної політики в розвитку грошово-кредитного ринку, відбувалося посилення зв’язку між короткостроковими, довгостроковими процентними ставками та цінами на активи, вплив на ставки неринкових чинників зводився до мінімуму;

застосування режиму керованого плавання обмінного курсу, що повинен був супроводжуватися більш гнучким обмінним курсом гривні щодо основної курсоутворюючої валюти;

підтримка валютних резервів на рівні, достатньому для забезпечення стійкості української валюти;

розвиток ринку валютних деривативів у контексті поступового запровадження інструментів хеджування, адекватних стану валютного ринку України.

У 2010 — 2011 роках завданням грошово-кредитної політики НБУ залишається підтримання стабільності національної грошової одиниці. Криза 2008 -2009 років зумовила пріоритетність забезпечення стійкості фінансової системи. За таких умов НБУ передбачено здійснення грошово-кредитної політики шляхом регулювання грошово-кредитного ринку за допомогою відповідних інструментів у наступних напрямках:

НБУ продовжує вживання заходів фінансового оздоровлення банків стабілізації їх роботи;

проведення заходів щодо покращення якості кредитного портфеля, що сприяє підвищенню рівня капіталізації банків;

посилення моніторингу здійснення банками додаткової капіталізації для підвищення фінансової стійкості банків;

стимулювання банків до поліпшення якості управління ризиками, удосконалення кредитних процедур;

контроль за недопущенням провокування кредитних та економічних циклів із надмірною кредитною експансією та подальшим різким знеціненням активів;

проведення заходів щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі [8].

Головною метою грошово-кредитної політики на 2013 рік з урахуванням положень Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Стабільна грошова одиниця розглядається як одна з базових цінностей суспільства, одна з головних гарантій захисту приватних економічних інтересів кожного громадянина та необхідна умова досягнення стратегічних цілей економічного розвитку України — забезпечення високих темпів економічного зростання на засадах модернізації та інноваційного розвитку, побудова сучасної, стійкої, відкритої і конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки та забезпечення на цій основі підвищення добробуту населення нашої держави.

НБУ у своїй діяльності враховує світовий досвід щодо зміни методології, приймає до уваги реформи міжнародних стандартів банківського нагляду, фінансового регулювання. Процеси відновлення економічного зростання забезпечується банківськими кредитами, що пояснюється стабілізацією роботи банківської системи. Механізми рефінансування дозволяють НБУ покривати неочікувані короткострокові резерви ліквідності, що можуть виникати в процесі відновлення економіки.

6 стр., 2717 слов

Роль кредиту в економіці України

... роль кредиту в сфері міжнародних економічних відносин. Ті істотні зміни, що відбуваються в нашій країні внаслідок демонтажу адміністративно-командної системи і переходу до ринкової економіки, практично неможливі без кредитної ... для України на сучасному етапі має велике значення розвиток кредиту у міжнародній ... власності. Тому надання кредиту в становленні таких підприємств допоможе швидко ...

Пріоритетним завданням грошово-кредитної політики в посткризових умовах є створення стимулів для повернення вкладів у банківську систему, тобто відновлення довіри до банківської сфери, зниження девальваційного тиску на валютному ринку. Це відбувається за рахунок проведення виваженої процентної політики.

НБУ проводить грошову політику з режимом гнучкого обмінного курсу, котрий відображає співвідношення пропозиції та попиту на валютному ринку України. Різкі курсові коливання гривні згладжуються за рахунок проведення валютних інтервенцій.

Функціонування валютного ринку України підвищується за через удосконалення правил робіт на ньому, дотримання чітких принципів і виконання необхідних процедур. НБУ удосконалює механізм протидії спекуляціям, механізм хеджування, валютних ризиків, посилює моніторинг валютних ризиків, не допускає формування дисбалансів у ході проведення операцій капітального характеру, що здійснюються в іноземній валюті. НБУ проводить роботу щодо оптимізації взаємозв’язку між попитом на іноземну та національну валюту [9].

Таким чином, грошово-кредитна політика НБУ передбачає використання методів і інструментів, котрі пов’язані з регулюванням процентних ставок, управлінням золотовалютними резервами, операціями з цінними паперами на відкритому ринку, встановлення норми обов’язкових резервів. НБУ за допомогою методів і інструментів, монетарної політики сприяє економічному зростанню національної економіки. В умовах кризи та після кризового періоду НБУ використовує перелічені методи й інструменти, обираючи ті, що є найбільш доцільними й сприяють стабілізації ситуації в країні.

1.2 Сучасні проблеми та перспективи розвитку грошово-кредитної політики України

Основними завданнями грошово-кредитної політики України в умовах переходу до ринкової економіки є забезпечення сталого економічного розвитку та підвищення народного добробуту. Головні макроекономічні завдання держави залежать саме від ефективності грошово-кредитної політики. Грошово-кредитна політика України націлена на успішне розв’язання проблем перехідної економіки. Це відбувається через підвищення діяльності банківської системи та удосконалення грошового обігу. За роки становлення ринкової системи в Україні було сформовано основні складові інституційного забезпечення грошово-кредитної політики і запроваджено сучасні інструменти регулювання грошово-кредитної політики, проте застосування Національним банком ринкових методів і інструментарію грошово-кредитної політики характеризується досить низькою ефективністю. Як наслідок виникають проблеми та суперечності проведення ефективної грошово-кредитної політики в Україні. Монетарна політика продовжує залишатися закритою і недостатньо зрозумілою, що не сприяє формуванню належної довіри до монетарної влади з боку суб’єктів господарювання й населення. Бракує дієвих механізмів державного контролю і звітності за результати її проведення. Стрибкоподібні зміни валютного курсу, значні інфляційні очікування, високі процентні ставки багато в чому є наслідком низької ефективності функціонування системи державного управління грошово-кредитною політикою [10, с.302].

8 стр., 3626 слов

Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти

... монетарної та загальноекономічної політики. Потрібно, щоб у загальноекономічній політиці стабілізація цін була визнана пріоритетною чи важливою, а монетарна політика мала орієнтацію на забезпечення економічного зростання. Якщо ж ...

Грошово-кредитна політика останнім часом є достатньо гнучкою. Національний банк оперативно реагує на зміни ситуації на грошово-кредитному ринку і відповідним чином корегує тактику своїх дій відносно регулювання грошової маси в обігу. Беручи до уваги невизначеність можливого впливу на економіку низки внутрішніх і зовнішніх економічних та політичних чинників, намагаючись нівелювати підвищення рівня інфляції з боку попиту на гроші, НБУ проводить обережнішу грошово-кредитну політику, яка відповідно до ситуації має або рестрикційний, або експансійний характер. Виділяють декілька основних проблем, пов’язаних з реалізацією грошово-кредитної політики. Вони полягають у наступному:

структура грошової маси в Україні вказує на низький рівень монетизації економіки, високу питому вагу готівки, низький обсяг власної частки вищого грошового агрегату М3;

умови кредитування є не досить сприятливими для розвитку підприємництва в країні та здійснення розширеного відтворення;

ринок державних цінних паперів розвинений на низькому рівні;

вексельний обіг не набув в Україні значного поширення, а тому така складова політики рефінансування, як обліковий кредит, що передбачає переоблік комерційних векселів, не є поширеним і на сьогодні не має великого значення [11, с.152].

Національний банк України фактично використовує політику керованого обмінного курсу з малим діапазоном відхилень. Однак ті проблеми грошово-кредитної політики, які виникають у ході її реалізації, схиляють більшість вітчизняних експертів і науковців до думки, про необхідність реформування чинної системи монетарної політики. Спеціалісти висловлюються, що найефективнішим режимом монетарної політики для України в майбутньому є інфляційне таргетування.

Порівняно з прив’язкою до обмінного курсу інфляційне таргетування потребує від центрального банку фокусуватися на внутрішній стабільності економіки та відповідати на різноманітні шоки, що загрожують їй. Більше того, інфляційне таргетування дає можливість центральному банку маневрувати короткостроковими процентними ставками та іншими інструментами, що сприяє стабілізації економічного зростання. У таких умовах існування «механічних» інструкцій щодо проведення центральним банком монетарної політики зводиться до мінімуму.

За режиму інфляційного таргетування центральний банк використовує всю доступну інформацію, що дозволяє йому визначати найнеобхідніші дії для виконання інфляційної цілі. Прив’язка до обмінного курсу вимагає, щоб центральний банк фокусувався лише на одній змінній. На противагу цьому режиму, інфляційне таргетування використовує економічну інформацію в повному обсязі. Останні інновації в фінансовій сфері (наприклад, інтернет-банкінг, інтернет-шопінг, банкомати, дебетні картки та багато інших) дещо порушили стабільність зв’язку між грошима та інфляцією. Інфляційне таргетування на відміну від монетарного не потребує встановлення стабільного зв’язку між інфляційними процесами та грошима.

Суттєвою перевагою інфляційного таргетування є прозорість і можливість легкого розуміння громадськістю головної цілі монетарної політики − цінової стабільності. Це полегшує для центрального банку донесення цілей своєї політики до громадськості, яка, своєю чергою, може краще розуміти та передбачати дії монетарної влади.

9 стр., 4366 слов

Грошово-кредитна система Німеччини — Гроші і кредит — ...

... від уряду у проведенні грошової політики. Органами управління Бундесбанка є ... 8 років Президентом Німеччини за пропозицією і ... політики, функції Центральних банків федеральних земель у забезпеченні кредитної політики, спрямованої на зростання ... традиційні інструменти регулювання грошового ринку — здійснення ... ступеню конвергенції національних економічних систем, підтримка економічного єднання й ...

Досягнення стабільної й низької інфляції в довгостроковому періоді є основною стратегією інфляційного таргетування. Такий режим фокусує увагу тих, хто здійснює макроекономічну політику взагалі та монетарну політику зокрема, передусім на перспективний стабільний розвиток економіки завдяки низькій і передбачуванй інфляції, а вже потім — на вирішення поточних проблем економічного зростання.

Інфляційне таргетування поєднує два аспекти, які вважають дуже важливими для успіху монетарної політики, − надання надійного середньострокового якоря для інфляційних очікувань і водночас достатня гнучкість політики для відповіді на короткострокові шоки без ризику втрати довіри до монетарного режиму. Додатковими чинниками успішності інфляційного таргетування є той факт, що запровадження цього режиму стимулює позитивні зміни у здійсненні монетарної політики, що також посилює ефективність використання інструментів політики. Ці позитивні зміни охоплюють зростання незалежності центральних банків, підвищення підзвітності та прозорості, розбудову системи аналізу і прогнозування для підтримки процесу прийняття рішень [12, с.119].

Україна на сьогоднішній день виглядає слабо підготовленою для переходу на режим інфляційного таргетування. Для того, щоб перейти на даний режим необхідно вирішити низку проблем:

існування незбалансованої фіскальної політики та фактичної прив’язки обмінного курсу до долара США;

високий рівень доларизації економіки;

низький рівень лібералізації валютного курсу, фондового ринку;

наявність негативного торгового сальдо і посилення залежності від потоків іноземних інвестицій.

Наявність таких проблем обумовлює необхідність здійснити ряд кроків, спрямованих на політичну та макроекономічну стабілізацію, а також повинні бути розширені фінансові ринки, що потребує зусиль всіх гілок влади, тому що саме відсутність угоди між ними є однією з найбільших проблем не тільки в контексті грошово-кредитної політики, а й в загальному вимірі.

Серед таких кроків можуть бути зокрема правильне визначення необхідних (цільових) показників (рівнів) інфляції, які повинні бути незалежними від інших показників, тоді як сама інфляція в країні повинна залишатись низькою. Діяльність НБУ повинна бути абсолютно прозорою. Фінансовий ринок повинен розвиватись в розрізі кожного його сегменту, а фінансова система повинна бути стабільною. НБУ повинен проводити систематичну оцінку минулої, сучасної і, особливо, майбутньої інфляції.

Крім цього, звичайно ж, попереджаючи саму інфляцію та передбачаючи її наслідки, важливо здійснювати «профілактику» інфляції, адже, як відомо, головну роль в довгостроковій перспективі, все ж таки, відіграє загальноекономічний стан країни, рівень розвитку ринкової інфраструктури та стан і динаміка конкурентного середовища.

Незважаючи на ці проблеми, Україна вже виконала деякі умови для переходу до режиму інфляційного таргетування: достатній рівень розвитку банківської системи та монетизації економіки, наявність інфраструктури фінансових ринків, зокрема ринку державних паперів, достатній рівень незалежності НБУ. Враховуючи внутрішню фінансову політику України, перспективу подальшого збільшення темпів інфляції в державі, можна стверджувати, що режим інфляційного таргетування, за умови впровадження його в найближчі 2-3 роки, допоможе зменшити рівень зростання цін, соціальної напруги тощо. Але для цього потрібно проводити цілеспрямовану та виважену грошово-кредитну політику та забезпечити взаємодію всіх гілок влади, що базується на провідному іноземному досвіді [13, с.95].

Таким чином, основним завданням НБУ є створення стабільного макроекономічного середовища, підтримання сталого довгострокового економічного зростання, цінової стабільності. Світовий досвід засвідчує, що найефективнішим монетарним режимом є режим інфляційного таргетування:

цінова стабільність є основною умовою внаслідок економічних і соціальних втрат від інфляції. Тому перспективним вважається перехід до режиму інфляційного таргетування. До переходу на інфляційне таргетування Україну підштовхує МВФ, обґрунтовуючи це необхідністю зменшення інфляційних очікувань і підвищення гнучкості монетарної політики . Режим інфляційного таргетування передбачає повну незалежність центрального баку, підвищення прозорості його діяльності, використання повного спектру економічних даних у процесі реалізації монетарної політики. Такі зміни є позитивними, оскільки вони підвищують ефективність використання інструментів грошово-кредитної політики.

РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

1 Аналіз особливостей грошово-кредитної політики України в умовах зростаючої монетизації

Світовий досвід підтверджує, що вибір ефективних інструментів грошово-кредитної політики залежить від рівня монетизації. Саме тому актуальним стає дослідження ефективності грошово-кредитної політки України на фоні зростання рівня монетизації.

Коефіцієнти монетизації економіки загалом можна розглядати з декількох боків. По-перше, вони характеризують швидкість переведення платежів у грошову форму, а по-друге, слугують індикаторами насиченості економіки грошима. В економічній літературі дається декілька визначень монетизації економіки. Більш звичним залишається трактування даного поняття як співвідношення грошової маси до обсягу валового внутрішнього продукту, що визначає ступінь забезпеченості економіки необхідними для здійснення розрахунків грошима.

Деякі автори трактують монетизацію економіки як запас грошової маси на 1 грн. валового національного продукту, який дорівнює відношенню грошової маси до ВВП [14, с.362].

Найбільш вдалим вважаємо визначення монетизації за Грековим. Монетизація економіки — одна з найважливіших об’єктивних характеристик економічної системи, яка відображує насиченість ліквідними активами, здатними виконувати такі функції, як засіб платежу та обігу і визнаними як гроші. Рівень монетизації економіки в кінцевому варіанті визначається ступенем розвитку фінансово-кредитної системи та економіки в цілому, але водночас монетизація визначає свободу руху капіталу в економіці [15].

Це визначення є найбільш повним, оскільки розкриває як суть, так і першопричини, що пояснюють зв’язок ефективності грошово-кредитної політики та забезпеченості економіки грошима, котрі необхідні для здійснення розрахунків та платежів.

За останнє десятиріччя відбулося зростання сукупної грошової пропозиції в економіці України (агрегату М3) майже у три рази. Проте до 2008 р. зростання грошової маси відповідало попиту на гроші, а тому це не призводило до суттєвого збільшення рівня цін. Чинники, внаслідок яких це відбувалось поділяють на:

монетарні (функціональні);

немонетарні (структурно-інституційні).

Для першої групи чинників характерні переважно лінійні залежності основних макроекономічних і монетарних параметрів — ВВП, грошова база, грошова маса, рівень цін. Друга група чинників виявляє себе як нелінійні залежності: може мати місце значне (іноді багаторазове) випереджання приросту грошової маси в порівнянні з приростом ВВП; слабка реакція рівня цін на динаміку грошової маси; сильна волатильність монетарних параметрів. Цей компонент попиту пов’язаний з потребою господарських агентів в грошах як ліквідності та відображає поступові зміни в їх інституційному статусі [16].

Проблема монетизації економіки України на початковому етапі розвитку держави полягала в тому, щоб узгодити обсяг грошового обігу та розміри товарної пропозиції. Динаміка рівня монетизації української економіки виявилася у двох чітко виражених етапах — зниження (демонетизація) впродовж 1992 — 1996 рр. і поступове зростання (ремонетизація) з флуктуацією протягом кожного з років, починаючи з 1997 р. (рис. 2.1), а з 2000 по 2007 рік рівень монетизації зростав надзвичайно швидкими темпами.

Грошово-кредитна політика держави та її інструменти 1

Рис. 2.1 Динаміка коефіцієнта монетизації економіки України протягом 1991-2011 рр.

Дані свідчать, що за січень − вересень 2011 р. обсяг грошової маси зріс на 10,8% (у 2010 р. — на 16,7%), грошової бази — на 3,8% (у 2010 р. — на 11,2%), готівки в обігу — на 3,8% (торік — на 11,3%).

Частка готівки в обігу у структурі грошової маси на кінець вересня 2011 р. склала 28,7% проти 30,6% на кінець 2010 р., в структурі грошової бази — 81,0% проти 81,1% на кінець 2010 р. Рівень монетизації національної економіки на кінець вересня 2011р. склав 48,7%.

Водночас в промислово розвинутих країнах Центральної та Східної Європи цей показник досягає 70 − 80 %. Безумовно, ряд країн мають значно нижчий за Україну рівень монетизації: Росія — 28,98 %, Румунія — 26,64 %, Білорусь — 16,60 %, але, це пов’язано з тим, що в цих країнах широко застосовуються адміністративні методи управління економікою, особливо в Білорусі, що не може не обмежувати можливості розвитку ринкових механізмів і товарно-грошових відносин взагалі [17, с.168].

Монетизація, яка проходить в умовах глибоких інституційних перетворень, що є характерним для України, відбувається як процес надмірної концентрації грошей у незначної частки населення та підприємств, тобто вона є не рівноважним та потенційно конфліктним процесом.

Відсутність прямого впливу монетизації на інфляційні процеси пов’язана з тим, що переважну частину додаткових доходів населення отримують найбільш багаті, і тому не всі гроші доходять до споживчого ринку. З іншого боку, головне джерело додаткової пропозиції грошей — викуп валюти у експортерів — не просто відображає структурну недосконалість господарчої системи України, а є механізмом її відтворення і одночасно — потенційною загрозою для монетарної рівноваги. Тому процес зростання рівня монетизації української економіки не є безумовно позитивним і містить в собі певні соціальні та структурні ризики. В цих умовах суттєве значення для досягнення безпечної монетарної рівноваги та грошово-кредитного забезпечення якісного економічного зростання має кредитування населення та економіки, яке здатне пом’якшити існуючі диспропорції, а в перспективі привести до необхідних структурних зрушень [18, с.146].

Попит на гроші залежить від того, які з необхідних механізмів вже створені і працюють, а які ще тільки створюються. У міру формування монетарних механізмів «ривками» відбувається заповнення грошовою масою інституційних «місткостей», що створюються. Це уповільнює обіг грошей в економіці (призводить до зростання рівня монетизації).

Значення зростання монетизації полягає в тому, що створюється пружне монетарне середовище, здібне до досить швидкої передачі грошових імпульсів від одних інституційних блоків до інших. У результаті:

підвищується рівень інтеграції та консолідації господарської системи, її здатність до адаптивних реакцій у відповідь на впливи середовища;

забезпечується адекватний рівень ліквідності і мобільність активів реального сектора;

формується базисний механізм структурного розвитку господарської системи.

Можна виділити такі етапи зростання монетизації і розширення попиту на гроші:

введення національної грошової одиниці в 1996 р. (свого роду монетарна революція).

Після неї почалася монетарна еволюція (з відносно менш вираженими стрибками);

витиснення бартеру у 2000-2002 рр. і монетизація обігу в реальному секторі;

формування довіри до банківської системи і національної грошової одиниці (2002-2005 рр.), зростання депозитів в банках.

У кожний з цих періодів спостерігалося стрибкоподібне уповільнення швидкості обороту грошей, що формально виявлялося як відрив цін від грошової маси. Крім того виділяють ще декілька рубежів якісного розширення попиту на гроші:

перехід до повної конвертованості національної валюти;

перехід до масового кредитування обороту підприємств реального сектора.

демонстративна і надмірна боротьба з «відмиванням грошей», яка побудована на «презумпції винності» і покладає тягар доказів на обвинуваченого, коли сам факт володіння грошима вже накладає на власника додаткові витрати і ризики;

дуже невизначеними можуть стати наслідки євро інтеграції. Значні коливання курсу євро говорять про велику нерівновагу в ЄВС.

Існує твердження про те, що підвищення рівня монетизації веде до інфляційних процесів у країні. Проте воно є досить сумнівним. По-перше, дослідження, котрі проводилися в різних країнах, не виявили статистично значимої залежності між інфляційними процесами й рівнем монетизації економіки чи приростом грошової маси. По-друге, що стосується України, то на інфляцію в її економіці впливає багато факторів, а тому не можна стверджувати, що лише збільшення монетизації веде до розвитку даних процесів.

Деякі вчені вважають найбільш об’єктивним критерієм достатності рівня монетизації економіки динаміку середнього рівня цін на товарних ринках, тобто рівень інфляції. Зазвичай зі зростанням інфляції рівень монетизації знижується, а при зниженні темпів інфляції та досягненні фінансової стабільності цей рівень стабілізується і підвищується. Порівняння тенденцій динаміки рівня інфляції та коефіцієнта монетизації в Україні зображена на рис. 2.2.

Грошово-кредитна політика держави та її інструменти 2

Рис. 2.2 Динаміка індексу споживчих цін та темпу росту коефіцієнту монетизації в Україні за 2010-2011 рр.

Дані статистики свідчать про те, що показники монетизації й інфляції мають незалежну динаміку. Так, розмір інфляції з 2002 по 2006 рр. є вищим за депозитні процентні ставки, проте обсяги коштів на депозитних рахунках постійно зростали. Крім того, в Україні одним із основних чинників інфляційних процесів є вплив зростання цін на енергоносії. Загалом в Україні інфляційні чинники мають комплексний характер. Підвищення рівня інфляції 2007 − 2008 рр. року було викликане зростаючим попитом пов’язаним із збільшенням грошової маси, а також імпортованою інфляцією. Накопичення та використання зростаючої грошової маси не є ефективним через відсутність повноцінних ринкових інститутів та механізмів [20, с.159].

НБУ з 2007 р. з метою обмеження інфляції почав гальмувати зростання грошової бази, що пов’язано з кількісним обмеженням грошової маси. В сучасних умовах грошово-кредитна система зводиться до обслуговування експортно-орієнтованих галузей. Зосередження грошової маси в монополістів за умов її обмеженого зростання загострює проблему недостатньої монетизації економіки. Наслідком є обмеження сукупного попиту, погіршення умов кредитування підприємств, загальмування інвестиційно-інноваційної діяльності, що призводить до зменшення пропозиції на товарних ринках і до інфляції.

НБУ, крім обмеження зростання грошової бази, проводив стерилізаційні операції на валютних ринках, що пов’язано з прагненням обмежити зростання грошової маси. Проте стерилізаційні заходи НБУ не обмежували, а провокували інфляцію через погіршення умов виробництва товарів. Комерційні банки не могли задовольняти зростаючий попит на кредити, а крім того їх ціна — висока. Спостерігалась тенденція, що деякі клієнти банків починали шукати можливості отримувати позики за кордоном, де їх умови отримання значно вигідніші.

НБУ має сприяти формуванню грошової системи, спроможної в умовах стабільності національної грошової одиниці забезпечити сприятливі умови для економічного зростання. Проте, враховуючи значне відставання від рівня сучасних економік, темпи економічного зростання мають бути значно вищі або достатньо випереджаючі.

Світова фінансова криза виснажила фінансову та грошову систему, а тому ймовірність здійснення інноваційно-технологічного прориву або реалізація вдалого інвестиційного проекту зводиться нанівець. Українська економіка володіє грошовими ресурсами, що співставні з коштами середньої міжнародної корпорації. Об’єктивні та суб’єктивні причини перешкоджають виходу іноземних інвесторів на вітчизняний ринок, крім того інвестиційний клімат в Україні не є сприятливим для цього.

Основним завданням сучасної грошово-кредитної політики повинне бути забезпечення вільного перетікання коштів і можливості проводити оцінку їх поточного та майбутнього використання. Ставка процента і очікувана дохідність фінансових активів повинні відігравати провідну роль у формуванні портфеля активів. Комбінування активів у складі портфеля повинні забезпечувати оцінку можливостей фінансування майбутнього розвитку.

В умовах, коли причину інфляції штучно пов’язують з монетизацією, виникає загроза для обмеження інвестиційних можливостей економіки. Норма нагромадження (відношення інвестицій до ВВП) в Україні знаходиться на рівні 19 − 20%. В Європі норма нагромадження в період створення засад ринкової економіки, сягала до 1979 р. 25%, в Японії в зазначений період — 30%. У сучасному Китаї норма нагромадження капіталу є постійно вищою -25% і досягає в окремі роки 40% ВВП.

Для переходу від інерційного до наздоганяючого розвитку слід досягнути норми нагромадження капіталу до 28% ВВП [21, с.388].

Негативним наслідком зниження рівня монетизації є недостатній рівень капіталізації, котрий є набагато нижчим від аналогічних показників у сучасних економіках. У свою чергу показник капіталізації відображає ринкову вартість, що визначає конкурентну позицію.

Завданням грошово-кредитної політики має стати підвищення рівня монетизації економіки, що пришвидшить перехід до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку. В Україні роль монетизації економіки розглядається більш вузько, з монетарних позицій недостатньо враховується її вплив на динаміку економічних процесів. Монетизація визначає склад сукупного попиту і ємкість внутрішнього ринку.

Для розвинених країн, в коло яких прагне потрапити Україна, характерною є висока ємкість внутрішнього ринку, що значною мірою зумовлює рівень монетизації економіки (80 − 100 і більше відсотків).

Позитивним моментом є підвищення динаміки рівня монетизації в Україні, але її рівень ще залишається набагато нижчим від значення в розвинутих країнах. Якщо ж порівняти сучасний рівень монетизації із його значенням в СРСР, то він є майже вдвічі нижчим. Економіка має своєчасно адаптуватися до підвищення монетизації економіки, тобто до зростаючого обсягу грошової маси. Це здатне стримувати інфляційний тиск.

В Україні спостерігалось підвищення рівня монетизації економіки за відносно стабільних цін. Проте з 2007 р. зростання інфляції прискорилось. Особливо зросла інфляція в 2008 р. і набула немонетарного характеру. За таких умов намагання НБУ обмежити обсяги кредитування для стримування зростання цін мало протилежний результат. Банківська система втратила свій кредитний потенціал в результаті наслідків фінансової й економічної кризи в Україні. Це суттєво скоротило доступ реального сектору економіки до позик.

Проте, в умовах скорочення кредитування та можливості для збуту продукції почалося падіння ВВП та зростання інфляції. За таких обставин виникає передумова до зниження або різкого гальмування процесу монетизації економіки, що руйнує потенціал зростання української економіки [22, с.169].

Таким чином, виділяють декілька етапів зростання монетизації в Україні: «монетарна революція» 1996 р., витіснення бартеру з реального сектора економіки в 2000 — 2002 рр., формування довіри до грошової одиниці в 2005 р. До 1996 р. коефіцієнт монетизації мав тенденцію до спаду, проте сьогодні в Україні спостерігається тенденція до підвищення рівня монетизації економіки. В умовах світової фінансової кризи НБУ проводив заходи щодо обмеження зростання грошової маси, проте це провокувало інфляцію, оскільки умови виробництва товарів значно погіршились. Але стверджувати про те, що лише монетизація впливає на інфляційні процеси не можна: в Україні інфляція має комплексний характер.

Загалом рівень монетизації в Україні залишається набагато нижчим, ніж у розвинутих країнах. За таких умов НБУ повинен провадити ефективну грошово-кредитну політику пов’язану з регулюванням грошової маси задля підтримання стабільного економічного зростання.

2.2 Особливості діяльності банків в сфері грошово-кредитної політики України в період фінансової нестабільності

Період фінансової нестабільності починається з 2008 р., коли криза охопила фінансову й економічну сферу. Світова фінансова криза стала справжнім викликом для багатьох країн світу, у тому числі й для України. У цей період проявились усі недоліки реалізації грошово-кредитної політики, котрі ігнорувались раніше.

Економіка України на етапі фінансової нестабільності характеризується несприятливими тенденціями розвитку грошового ринку. Це є наслідком фінансово-економічної кризи, котра завдала відчутного удару перш за все банківському сектору. У таких умовах під загрозою опиняється основна функція Національного банку України — підтримання стабільності національної грошової одиниці. Щоб уникнути поглиблення негативних наслідків фінансової нестабільності НБУ повинен проводити ефективну грошово-кредитну політику.

Аналіз ефективності грошово-кредитної політики можна проводити декількома шляхами. За одним із підходів, ефективною є монетарна політика, котра забезпечує збалансованість попиту та пропозиції на гроші. Це є необхідною умовою підтримання стабільності національної валюти.

Найпоширенішим критерієм ефективності грошово-кредитної політики вважають відповідність одержаних результатів поставленим цілям [23, с.17].

НБУ щорічно опубліковує Основні засади грошово-кредитної політики, що є основним регулюючим актом здійснення грошово-кредитної політики в Україні. Цим документом визначаються основні тенденції розвитку як української економіки в цілому, так і грошово-кредитної сфери. Слід відмітити, що «Основні засади грошово-кредитної політики на 2009 рік» визначали змінними індикаторами фінансової сфери лише темпи росту монетарної бази й грошової бази, що унеможливлює комплексну характеристику ефективності політики НБУ.

Схиляємося до думки вчених про те, що для аналізу ефективності грошово-кредитної політики в умовах фінансової нестабільності потрібно враховувати фактори витратності, тобто необхідно визначати рівень досягнення поставлених цілей та вартості ресурсів, що були витрачені на виконання монетарних рішень.

Таким чином, ефективність грошово-кредитної політики − це категорія, що характеризує своєчасність, дієвість, виправдану витратність реалізації монетарної політики та ступінь її протидії фінансовій нестабільності [24, с.8].

Банківська система повинна бути провідником монетарної політики НБУ в реальний сектор економіки. Надійність і довіра з боку суб’єктів господарювання до банківської системи здатна забезпечити стабільний розвиток економіки.

Безперечно, одним із найважливіших чинників стабільного розвитку економіки є надійна банківська система, яка є провідником грошово-кредитної політики НБУ в реальний сектор економіки.

«Основні засади грошово-кредитної політики на 2009 рік» визначали зниження темпів інфляції, створення засад для зниження та стабілізації її на низькому рівні пріоритетними завданнями. Для їх виконання передбачалось стабілізувати роботу банківської системи, котра зазнала негативного впливу кризових процесів.

Такі завдання грошово-кредитної політики обумовили процес нарощення комерційними банками свої капіталів задля підвищення їх платоспроможності та зниження ризику банкрутства, що пов’язано з періодом фінансової нестабільності.

З початку 2009 р. статутний капітал банківської системи починає зростати. У 2009 р. даний показник становив 82,454 млрд. грн. Абсолютний темп росту статутного капіталу банківської системи за останні три роки становить 42, 647 млрд. грн. На 1.11. 2011 р. частка капіталу в пасивах банківської системи зросла на 0,1 п.п. порівняно з початком 2011 р.

Динаміка нормативу адекватності регулятивного капіталу 2009 — 2011 рр. є нестійкою, якщо порівнювати її з 2008 р. Так, у 2009 — 2010 рр. спостерігалась тенденція до зростання даного нормативу. Прогнози про зростання надійності банківської системи України не справдились, оскільки у 2011 р. лінія тренду нормативу Н2 має низхідний характер (рис. 2.3).

Грошово-кредитна політика держави та її інструменти 3

Рис. 2.3 Динаміка нормативу адекватності регулятивного капіталу у 2009-2011 рр.

Національний банк України в умовах фінансової нестабільності провадить політику рефінансування комерційних банків. Рефінансування підвищує стан ліквідності та стимулює кредитування реального сектору економіки. У 2009 р. було використано 58,9 млрд. грн., що менше від попереднього року у 1,3 рази. Даний показник на сьогодні має незначні обсяги, проте це компенсується доступністю кредитів на міжбанківському ринку, у жовтні 2011 р. середньозважена ставка по яким становила 12,3%.

Починаючи з 2009 р. НБУ фіксує незначне зростання депозитів фізичних осіб (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Обсяги залучених депозитів суб’єктів економіки до банківської системи України, млрд. грн. [26]

Грошово-кредитна політика держави та її інструменти 4

Середньорічний темп росту депозитів населення та підприємств за період 2008 — 2011 рр. становить 0,44% та -4,27% відповідно. Для порівняння: з 2005 по 2008 роки даний показник складав, в середньому, 47% та 40 %.

Слід зазначити, що при аналізі грошово-кредитної політики велику роль відіграє коротко- та довгостроковий ефект від прийнятих рішень. Відтік депозитів з банківської системи було на певний час призупинено постановою Правління НБУ № 319 від 10.11.2008 р. Проте на сьогодні кількість залучених ресурсів банків є досить низькою. Крім того банки не користуються високою довірою з боку суб’єктів економіки.

Вищеперелічені фактори знижують ліквідність банківської системи: відбувається скорочення поточної, короткострокової ліквідності та зростає норматив миттєвої ліквідності, а це є ознакою невпевненості банків у майбутньому.

Відновлюється кредитування юридичних осіб: середньорічний темп приросту показника виданих кредитів за останні три роки становить 0,7%, що вже є позитивним моментом. Серед чинників, що вплинули на скорочення кредитування можна виділити наступні:

висока ризиковість;

обмеженість ресурсів банків;

рестрикційна політика НБУ;

збільшення норм обов’язкових резервів банків.

Збільшення норм обов’язкових резервів негативно впливає на діяльність комерційних банків. У 2009 р. відтік іноземного капіталу сягнув значної відмітки, чого не спостерігалося з 2005 р. Загалом рестрикційні заходи НБУ спрямовані на скорочення грошової маси. Проте агрегат М0 зростає швидше, і в результаті девальваційний тиск на гривню посилюється.

Заходи грошово-кредитної політики не відвернули девальваційний стрибок національної валюти в серпні 2009 р. На рис. 2.4 представлено офіційний, середньозважені міжбанківський та готівковий курси гривні за 100 дол. США.

Грошово-кредитна політика держави та її інструменти 5

Рис. 2.4 Офіційний, міжбанківський та готівковий валютні курси за січень — серпень 2009 р.

Аналізуючи ефективність грошово-кредитної політики НБУ особливу увагу треба приділяти зовнішнім факторам. Так, вагомою причиною здешевлення гривні є перерахування Урядом України 605 млн. дол. США за російський газ, поставлений в липні 2009 р.

Зовнішні й внутрішні чинники фінансової кризи в Україні мають значний вплив на фінансову кризу в Україні. Їх комплексний вплив спричинив відмежування вітчизняних експортерів від світового ринку. Зростання споживчого попиту покривалось за рахунок імпортних операцій призвело до негативного сальдо торгового балансу. Відбулося зростання суми іноземних кредитів. За перше півріччя 2008 р. вона досягла 85 млрд. дол., що в 2,2 рази перевищило державні резерви. При цьому комерційні банки й підприємства втратили доступ до зовнішніх джерел покриття старих кредитів. Існує думка, що цей фактор став вирішальним у готовності МВФ надати кредит Україні. Виникнення дисбалансу між попитом і пропозицією іноземної валюти зумовило зниження курсу національної валюти.

Зовнішні чинники збільшили дію внутрішніх. Відокремлюють такі з них: фондовий ринок, банківська система, зовнішньоторговельна та боргова сфери. Так падіння індексів фондових бірж в усьому світі не обминуло й Україну. Однак недостатня розвиненість фондового ринку України сприяла тому, що цей чинник не став основним. Висока присутність іноземного капіталу у фінансових установах обумовила вплив банківської системи. Одним із наслідків світової фінансової кризи є зменшення світового попиту, що призводить до зменшення інвестиційного попиту. У результаті знижується динаміка обсягів будівництва, знижується ціни на продукцію металургії та машинобудування. Важливу роль відіграє борговий чинник. Погіршення ліквідності світових фінансових ринків істотно уповільнює кредитування української економіки [28, с.62].

Таким чином, на даний час існує безліч недоліків у проведенні грошово-кредитної політики. В умовах фінансової нестабільності НБУ продовжував визначати основним своїм завданням підтримання стійкості національної одиниці. Проведення рефінансування банків дещо покращило ситуацію в реальному секторі економіки. Зростання значення нормативу адекватності регулятивного капіталу банків свідчить про поступове повернення довіри до банківського сектору. Зростають вклади юридичних та фізичних осіб.

Недоліки монетарної політики спричинюються внутрішніми й зовнішніми факторами в комплексі. Світова криза є одним із цих факторів.

Проте не можна стверджувати, що лише кризові явища заважають проведенню ефективної грошово-кредитної політики: існує значна кількість внутрішньодержавних чинників, які треба вирішити перш ніж виправляти наслідки періоду фінансової нестабільності.

РОЗДІЛ 3 ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАХОДИ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

В кризових умовах НБУ повинен проводити грошово-кредитну політику, спрямовану на підтримку стабільності грошової системи й банківського сектору, що забезпечує нормальний розвиток національного господарства. Численні недоліки реалізації монетарної політики, пов’язані з внутрішніми й зовнішніми факторами, знижують її ефективність. Тому сьогодні актуальною є проблема пошуку шляхів подолання проблем грошово-кредитної політики.

Враховуючи проблеми реалізації грошово-кредитної політики деякі дослідники вважають, що для покращення стану фінансового ринку України необхідно змінити монетарну політику на більш жорстку і послідовну. Для цього пропонується зробити наступне:

знизити ставки рефінансування комерційних банків, що підвищить доступність кредитів. Крім того потрібно здійснювати контроль за виданими кредитами банкам, щоб не допустити ситуації, коли вони будуть пропонувати отримані кредити підприємцям за значно вищим відсотком. Також можна використати частину золотовалютних резервів держави для рефінансування банків;

з метою запобігання корупції й зловживання запровадити методи адміністративного регулювання процентних ставок, встановити банківську маржу по операціях за кредитом, котрі виділяє держава;

здійснювати рефінансування вибірково, залежно від вкладу банку в розвиток економіки;

збільшити долю рефінансування банків під виробничі векселі, тобто зв’язати монетарну політику з попитом підприємств;

провести націоналізацію активів проблемних банків. З цією метою створити державну компанію з повернення активів;

використовувати керований плаваючий курс, здійснювати поступовий перехід до режиму вільного обмінного плаваючого курсу. Це посилить гнучкість обмінного курсу, розширивши діапазон його можливого коливання;

здійснення контролю над зовнішнім боргом банківського й корпоративного секторів, сприяння швидкому його погашенню[29,с.62].

Сучасна грошово-кредитна політикам застосовує переважно традиційні методи, що направлені на вирішення проблем в економіці, сумісно з новими методами задля ефективного впливу на тенденції на грошовому ринку й реальному секторі економіки. Значна роль приділяється підвищенню ступеня прозорості й послідовності монетарної політики, а тому змішані стратегії грошово-кредитної політики поширюються значно швидше.

Під час побудови майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України НБУ повинен враховувати адекватну оцінку стану національної економіки, визначати її об’єктивні тенденції, орієнтуватися на ступінь розвитку банківської системи, фондового ринку. Важливу роль відіграє інституційне забезпечення монетарної політики, ефективність її методів й інструментів, взаємозв’язок монетарних і макроекономічних показників.

Ефективне запровадження стратегії не повинне передбачати зміну чинного законодавства України: як свідчить практика зміни в законодавстві України — це довготривалий, складний, політизований процес, наміри і наслідки якого суттєво різняться. Світовий досвід свідчить про існування можливості врегулювання всіх проблем монетарної політики на рівні неформальних угод і нормативно-правових актів. НБУ та уряд України повинен частіше звертатися до таких методів [30, с.107].

Основні засади грошово-кредитної політики на 2012 р. передбачали дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу. Прогнозувався відплив коштів за операціями з капіталом та фінансовими операціями. Темпи приросту монетарної бази прогнозувалися на рівні 9 — 13% порівняно з попереднім роком [31].

Пріоритетними у реалізації грошово-кредитної політики НБУ в 2012 р. стали забезпечення цінової стабільності і фінансової стійкості, що є підґрунтям для швидкого відновлення економічного зростання.

Фінансова криза продемонструвала вразливість економіки України до зовнішніх шоків. Для того, щоб стабілізувати ситуацію і позбавитися наслідків світової фінансової кризи, грошово-кредитна політика НБУ повинна ґрунтуватися на системно-структурному підході.

Грошовий ринок України зазнав негативного впливу протягом останнього періоду, проте дослідники монетарної політики доводять, що проведення виваженої грошово-кредитної політики здатне ліквідувати багато наслідків кризових процесів. Прив’язування монетарної політики до попиту підприємств, націоналізація активів приватних банків, перехід до вільного обмінного плаваючого курсу, зниження масштабів доларизації української економіки — основні заходи, що можуть підвищити ефективність дій НБУ.

Труднощі в реалізації ефективної монетарної політики в Україні все-таки залишаються. Їх присутність пояснюється специфічними особливостями перебігу кризових процесів в Україні.

Відновлення економічного зростання в посткризовий період можливе лише за поліпшення зовнішніх умов. Не останню роль відіграє вирішення внутрішніх структурних проблем: від нього залежить стійкість і якість економічного зростання. Існують певні чинники, котрі підривають довгострокову монетарну стабільність. Серед них: зростання зовнішнього державного боргу, відсутність захисних механізмів, а відтак низький суверенітет фінансового сектора. Таким чином, для переходу України до сталого збалансованого економічного зростання потрібно підвищувати ефективність використання залучених фінансових ресурсів.

На даному етапі можливості НБУ здійснювати стимулюючу монетарну політику дещо обмежені. Це пояснюється дією немонетарних чинників інфляції: зростанням вартості продовольства, енергоносіїв, монополізацією ринків, інфляційними очікуваннями споживачів.

В Україні проблема зниження інфляції полягає в регулюванні ринкового середовища: виробники не є достатньо чутливими до ринкових сигналів, коригування обсягів виробництва й цін відбувається повільно.

Економічне зростання гальмується через застосування монетарних методів боротьби з немонетарною інфляцією, а це означає обмеження грошової пропозиції. Таким чином, щоб зупинити інфляційні процеси в Україні треба провести структурну перебудову економічної системи а це в свою чергу потребує здійснення «м’якої» грошово-кредитної політики й використання механізмів спрямування необхідних ресурсів у пріоритетні сфери економіки. Тому в короткостроковому періоді сталі темпи інфляції матимуть позитивний характер.

В Україні існує розрив між здатністю банківської системи надавати кредити і спроможністю нефінансового сектора ефективно використовувати їх. Ланцюгову банківську кризу вдалось відвернути за допомогою антикризових заходів стабілізації банківського сектору, проте ці заходи так і не перетворилися в інструменти відновлення кредитування економіки. Ряд чинників спричинив виключення банківського сектора з процесу відновлення економічного зростання, що є негативним моментом.

Спостерігається тенденція переспрямування фінансових ресурсів до державного сектора економіки. Як результат збільшується залежність банківської системи від державного бюджету, що посилює розрив між розвитком фінансового і реального секторів економіки.

Обмінний курс гривні виконує сьогодні специфічну роль «інфляційного якоря». Це робить курсову динаміку передбачуваною. НБУ компенсує гривневі інтервенції шляхом мінімізації рефінансування комерційних банків. Монетарні обмеження знижують роль внутрішнього попиту у відновленні економічного зростання. Високий рівень доларизації є негативним чинником, що обумовлює необхідність оновлення інструментарію валютно-курсового регулювання.

Отже, ефективній реалізації грошово-кредитній політиці в посткризовий період перешкоджає сегментація економічної і фінансової систем. Відновлення збалансованості фінансової та економічної фінансової систем є основними факторами, котрі здатні підвищити ефективність монетарної політики.

Для забезпечення сталого економічного зростання пріоритетними мають стати наступні завдання грошово-кредитної політики:

стабілізація темпів інфляції;

зміна структури джерел грошової пропозиції;

підвищення дієвості трансмісійного монетарного механізму;

розвиток механізмів управління ліквідністю на основі посилення дієвості процентних важелів;

становлення потужного національного;

підвищення рівня монетизації та насиченості економіки кредитами;

оновлення курсового режиму у напрямі підвищення гнучкості валютного курсу;

побудова системи макропруденційного нагляду на основі ефектив-ного ризик-менеджменту [32, с.7].

Таким чином, саме посилення стимулюючого характеру монетарної політики здатне забезпечити виправлення дисбалансів фінансової та економічної систем України, що призведе до збалансованого економічного зростання. Ефективність грошово-кредитної політики в посткризових умовах також можна забезпечити й іншими шляхами, серед яких вчені пропонують такі: перегляд та внесення змін до певних нормативно-правових актів, забезпечення зростання ВВП, зменшення інфляційних очікувань та підтримка інфляції на оптимальному рівні, рефінансування тих банків, котрі займаються кредитуванням інноваційних проектів.

Ефективна грошово-кредитна політика здатна забезпечити економічну безпеку держави, що є особливо важливим в умовах процесів глобалізації економіки.

монетарний фінансовий нестабільність кредитний

ВИСНОВКИ

Таким чином, формування грошово-кредитної політики будь-якої держави — це складний процес, який завжди пов’язаний з особливостями економічного та соціального середовища, оскільки саме вони визначають основні завдання даної політики.

Для ефективної реалізації грошово-кредитної політики, необхідно чітко визначити її цілі та виділити інструменти для досягнення цих цілей.

Інструменти грошово-кредитної політики — це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні Центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики.

Інструменти грошово-кредитної політики можна класифікувати за різними ознаками, головними з них є:

характер впливу на грошовий ринок;

спрямованість регулятивного впливу;

характер впливу на ліквідність банків;

періодичність використання.

Грошово-кредитна політика НБУ передбачає використання методів і інструментів, котрі пов’язані з регулюванням процентних ставок, управлінням золотовалютними резервами, операціями з цінними паперами на відкритому ринку, встановленням норми обов’язкових резервів. НБУ за допомогою методів і інструментів монетарної політики сприяє економічному зростанню національної економіки.

Сьогодні в Україні існує тенденція до зростання рівня монетизації економіки. Динаміка рівня монетизації української економіки виявилася у двох чітко виражених етапах — зниження (демонетизація) впродовж 1992 — 1996 рр. і поступове зростання (ремонетизація).

В умовах світової фінансової кризи НБУ проводив заходи щодо обмеження зростання грошової маси, проте це провокувало інфляцію, оскільки умови виробництва товарів значно погіршились. Але стверджувати про те, що лише монетизація впливає на інфляційні процеси не можна: в Україні інфляція має комплексний характер.

Рівень монетизації в Україні залишається набагато нижчим, ніж у розвинутих країнах. За таких умов НБУ повинен провадити ефективну грошово-кредитну політику пов’язану з регулюванням грошової маси задля підтримання стабільного економічного зростання.

Протягом 2008 — 2012 рр. НБУ провадить грошово-кредитну політику, котра спрямована на подолання кризових процесів у національній економіці країни. Банківський сектор є основним кредитором реального сектору економіки, а тому НБУ намагається стабілізувати його діяльність шляхом проведення рефінансування комерційних банків, підвищення довіри до нього з боку населення та повернення вкладів до банків.

В посткризовому періоді в Україні наявні певні проблеми та недоліки застосування сучасних інструментів грошово кредитної політики. Однією із них є інфляція, яка впливає на найважливіші, на наш погляд, інструменти. НБУ змушений змінювати значення інструментів для підтримки стабільності в державі. Також була розглянута проблема подолання кризових наслідків. НБУ застосовував для цього різні методи фінансової політики, але провідними були заходи грошово-кредитної політики.

Ефективність грошово-кредитної політики в посткризових умовах можна забезпечити заходами, серед яких вчені пропонують такі: перегляд та внесення змін до певних нормативно-правових актів, забезпечення зростання ВВП, зменшення інфляційних очікувань та підтримка інфляції на оптимальному рівні, рефінансування тих банків, котрі займаються кредитуванням інноваційних проектів. Ефективна грошово-кредитна політика здатна забезпечити економічну безпеку держави, що є особливо важливим в умовах процесів глобалізації економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бажан А. І. Грошово-кредитна політика //Банківська справа.-2002.-545

  • Гроші та кредит : Підручник / За заг. ред. М.І. Савлука.-К.:КНЕУ, 2001.-678 с.
  • Демківський А.

В. Гроші та кредит. Навчальний посібник.-К.:Дакор, 2005.-545 с.

  • Гроші та кредит: Навчальний посібник / Ільїна С. Б., Шило В. П., Кисла В. І., Шрамкова Н. І.-К.: «ВД»Професіонал», 2007.-362 с.
  • Гроші та грошова політика: Навчальний посібник.-К.:НІОС, 2001.-220
  • Арбузов С.

Г. Основні засади грошово-кредитної політики на 2012 рік [Текст]/С.Г. Арбузов//Вісник НБУ.-2012.-№6-С.9-10.

  • Лимар, О. Ф. Сучасні тенденції грошово-кредитної політики України [Текст] / О. Ф. Лимар, Л. М. Глухманчук // Економікс. — 2010. − №3. — С. 22.
  • Основні засади грошово-кредитної політики на 2008-2010 роки [Електронний ресурс].

− Режим доступу: www.bank.gov.ua/Rada_Nbu/OsnovZasad-2008-2010.

9. Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік [Електронний ресурс]. − Режим доступу: www.bank.gov.ua/Rada_Nbu/OsnovZasad-2013 <http://www.bank.gov.ua/Rada_Nbu/OsnovZasad-2013>

10. Грошово-кредитна політика в Україні / За ред. В. І. Міщенка. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2003.-420 с.

  • Осипчук, Д. Г. Проблеми грошово-кредитної політики в Україні та шляхи їх вирішення / Д. Г. Осипчук [Текст] // Наукові праці НДФІ 3 (44).

    — 2008. — С. 152.

  • Гнатів, О.

А. Таргетування інфляції як оптимальний режим монетарної політики в Україні [Текст] // Регіональна економіка. — 2009. — № 2. — С. 119 − 125.

  • Пономаренко А.А. Особливості кредитно-грошової політики на сучасному етапі // Вісник НБУ. — 2012. — №3. — С.149.
  • Гроші та кредит : навчальний посібник / С.

М. Колотуха, С. А. Власюк.-К.: Знання, 2012.-495 с.

  • Прадун, В.П. Оцінка ефективності грошово-кредитної політики в умовах зростаючої монетизації [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.nbuv.gov.ua //Articles/KultNar/knp83/pdf/ knp83_43-47.pdf .
  • Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://me.kmu.gov.ua.

— Лєонов, С. В. Вплив рівня монетизації економіки України на можливості формування та ефективного використання інвестиційного потенціалу банківської системи [Текст] / С. В. Лєонов // Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України».- Суми, 2009. — № 27.- С.168-178

— Яременко, О. Л. Ефективність грошово-кредитної політики в умовах зростаючої монетизації [Текст] / О. Л. Яременко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : збірник наукових праць / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». — Суми, 2005. — Т. 13.- С. 146-153

  • Пересада, А.А. Управління банківськими інвестиціями [Текст]: Монографія / А. А. Пересада, Т. В. Майорова. — К.: КНЕУ, 2005. — 388 с.

— Швайка, М. Невідкладні заходи перебудови і реформування банківської системи України [Текст]/ М. Швайка // Матеріали наук.-практ. конф. «Монетарна політика в умовах економічного зростання» (м. Київ, 28 травня 2004 р.).

− К.: НБУ, 2004. − С. 159 — 169.

  • Стельмах, В.С. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін [Текст] : / Стельмах В.С., — К.:Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. — 404 с.
  • Носов, О.

Ю. Підвищення рівня монетизації Української економіки та інфляція [Текст] / О. Ю. Носов // Економічний простір. — 2009. − №24. — С. 169.

  • Циганов, С. А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання економіки [Текст] / С. А. Циганов // Фінанси України. — 2010. — № 1. — С. 17.
  • Жулінська К.

Ефективність монетарної політики щодо розвитку банківської системи в період фінансової нестабільності [Текст] / К. Жулінська // Вісник НБУ. — 2009. — № 3. — С. 8 — 10

25. Динаміка дотримання банками України економічних нормативів за 2010 рік [Електронний ресурс] / Національний банк України. — Режим доступа: <http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Econom_norms/2010.htm>.

  • Грошово-кредитний ринок України [Електронний ресурс] / Національний банк України. — Режим доступа: <http://www.bank.gov.ua/Fin_ryn/Pot_tend/index.htm>.
  • Філатова, О.

В. Теоретичні та прикладні аспекти державного управління грошово-кредитною політикою [Текст] / О.В. Філатова // Економіка та держава. − 2009. − № 7. − С.62 − 67.

  • Михайличенко, М. Думка експерта: Монетарна політика НБУ залишається жорсткою [Текст] / М. Михайличенко // Українська правда. — 2009. — № 2. — С. 62 − 64.
  • Островська, Н.

Грошово-кредитна політика в Україні у контексті світового досвіду [Текст] / Н. Островська // Фінанси України. − 2000. № 5.

  • Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Основні напрями грошово-кредитної політики на 2012 рік» [Електронний ресурс] : Режим доступу : www.sta.gov.ua/ control/uk/publish
  • Полозенко, Д.

Бюджетна і кредитна політика на сучасному етапі [Текст] / Д. Полозенко, К. Раєвський // Вісник НБУ. — 2009. − №10. — с.7 −10.